Абаза Костянтин Костянтинович
Костянти́н Костянти́нович Абаза́ (нар. 18 (30) травня 1841, село Докторівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії — 5 (18) серпня 1905, Ізмаїл, нині Одеської області, Україна) — військовий історик, письменник і педагог.
| Костянтин Абаза | |
|---|---|
 Полковник Костянтин Костянтинович Абаза | |
| Ім'я при народженні | Костянтин Костянтинович Абаза |
| Народився |
18 (30) травня 1841 або 1841 Doktorovkad, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
5 (18) серпня 1905 або 1905 Ізмаїл, Бессарабська губернія, Російська імперія |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Діяльність | військовий історик |
| Галузь | історія |
| Alma mater | Петровський Полтавський кадетський корпус (1859) |
| Знання мов | російська |
| Військове звання | полковник |
| Конфесія | православний |
| Рід | Абаза |
| Батько | Костянтин Дмитрович Абаза |
| Мати | Софія Олександрівна фон Циглер |
 Герб Помян герб роду Абаза | |
Біографія
Костянтин Костянтинович Абаза належав до роду Абаза, що вів свій родовід від молдавського боярина Іллі Андрійовича Абази [1]. Його нащадки у 17 столітті переїхали до України. Батько Костянтина — Костянтин Дмитрович Абаза — народився 28 липня (9 серпня) 1804 року в козацько-старшинській родині України-гетьманщини. а 30 жовтня (11 листопада) 1836 року став ротмістром. Мати Костянтина — Софія Олександрівна фон Циглер — була донькою майора [2]. У Костянтина була старша сестра Анастасія (народилася 14(26) листопада 1837 року), молодша сестра Марія (народилася 3(15) серпня 1848 року), двоє молодших братів — Василь (народився 31 грудня 1844 року, за новим стилем — 12 січня 1845 року) та Іван (народився 24 травня (5 червня) 1846 року). Обидва брати 1880 року стали штабс-ротмістрами, Василь у 1881—1884 роках був дільничим мировим суддею у Санкт-Петербурзі.
Костянтин Абаза 1859 року закінчив Полтавський кадетський корпус.
Під час служби в артилерії звернув на себе увагу завдяки успіхам його учнів-солдатів у засвоєнні грамотності та спеціальних знань.
У 1871—1875 роках викладав у Чугуївській центральній школі для нижніх чинів. Потім довго був інспектором у Санкт-Петербурзькому піхотному юнкерському училищі, згодом — заступник начальника та виконувач обов'язків начальника училища. Неодноразово читав лекції для вихованців військових навчальних закладів і офіцерів за методикою початкового навчання грамоти.
Від 1892 року полковник у відставці. Жив в Ізмаїлі, з 1902 був там мировим суддею.
Співпраця з журналами та газетами
Співпрацював із журналами «Читальня народной школы» (1888), «Досуг и дело» (1889), «Родина» (1880—1890-і). Друкував статті з історії та природознавства в газетах «Русский инвалид», «Голос», «Санкт-Петербургские ведомости», «Гражданин». У журналі «Родник» друкувалися його нармси для дітей на військово-історичні теми.
Найголовніші праці
- «Книга для початкового читання у військах» (1871) — уклав спільно з Миколою Петровичем Столп'янським.
- «Керівництво для навчання в початкових військових школах» (1873) — у співавторстві.
- «Книга для читання у військових школах і казармах, у школах недільних і вечірніх класах для дорослих» (1880).
- «Азбука для застосування в початкових військових школах і в школах для навчання грамоти дорослих узагалі» (1883).
- «Настанова, як вчити грамоти солдатів» (1887).
- «Загальнодоступна воєнно-історична хрестоматія» (1887). Перевидано як «Героїчні оповідання. Народи Сходу та Заходу» (1900) та «Вітчизняні героїчні оповідання» (1901).
- «Нариси зі стародавнього козачого побуту в загальнодоступному викладі» (1890).
- «Завоювання Туркестану» (1901).
- «Бесіди про японця» (1904, 1905) — два випуски, призначені для солдат.
Примітки
- Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 8.
- Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 6.
Література
- Военная энциклопедия. — Т. 1. — Санкт-Петербург, 1911. — С. 2—3.
- Войналович Е. В., Кармазинская М. А. Абаза Константин Константинович // Русские писатели 1800—1917. Биографический словарь / П. А. Николаев (гл. ред.) — Москва: Советская энциклопедия, 1989. — Т. 1: А—Г. — С. 11.