Абаліхін Борис Сергійович

Народився у 1930 році в місті Саратові. Невдовзі сім'я переїхала до Сталінграда, а в 1939 році до Бреста, до місця військової служби батька. У підлітковому віці пережив німецьку окупацію. Після визволення Білорусі жив з батьками в Горьковській області, а у жовтні 1945 року родина повернулася до Сталінграда. Навчався в технікумі залізничного транспорту. Строкову службу в Радянській армії проходив в Приморському краї.

У 1954–1959 роках навчався на історико-філологічному факультеті Сталінградського педагогічного інституту імені О. С. Серафимовича, який закінчив з відзнакою[3], отримавши спеціальність «Вчителя історії, російської мови та літератури». Після закінчення вишу працював у ньому відповідальним секретарем багатотиражної газети «Вчитель», асистентом (з 1964 року), старшим викладачем (з 1965 року), доцентом (з 1970 року)[3], професором кафедри історії СРСР (пізніше Росії). Вивчив німецьку, польську, французьку та українську мови.

У 1964 році в Інституті історії АН УРСР захистив кандидатську дисертацію на тему: «Бойова співдружність українського і російського народів у Вітчизняній війні 1812 року». У 1981 році в Саратовському державному університеті захистив докторську дисертацію на тему: «Боротьба з наполеонівською армією на південному заході Росії в період Вітчизняної війни 1812 р.»[3].

Помер у Волгограді у 1994 році[4].

Автор близько 200 наукових праць, які поділяються на три основні напрямки:

• історія франко-російської війни 1812 року:
  • Из истории совместной борьбы русского и украинского народов против наполеоновского нашествия;
  • К разгадке одной из тайн стратегии Наполеона 1812 г.;
  • Контрнаступление русских войск в 1812 году: планы и их реализация;
  • О стратегическом плане Наполеона на осень 1812 года;
  • Отечественная война 1812 года на Юго-Западе России: Учебное пособие по спецкурсу;
  • Роль Украины в обеспечении армии в Отечественной войне 1812 года;
  • Украинское ополчение 1812 г.;
  • Историческое значение Малоярославецкого сражения[5];
• історія Сталінградської битви:
  • Сталинградская битва в оценках иностранцев:
  • Мир, признательный Сталинграду;
  • Влияние Сталинградской победы на подъем национально-освободительного движения в Китае (кит.);
• історія Нижнього Поволжя XVIII–XX століть:
  • Экономика края в период разложения феодально-крепостнических отношений;
  • Участие населения в Отечественной войне 1812 г.;
  • Положение и борьба народных масс против феодально-крепостнического гнета.

Розробляв тему, пов'язану з участю українського народу у франко-російської війни 1812 року. У 1962 році в Києві видана його брошура «Український народ у Вітчизняній війні 1812 р.». У цьому ж році, в 72-му томі «Історичних записок» (АН СРСР), була опублікована стаття «Українське ополчення 1812 р.».

Брав участь у створенні:

• другого і третього томів «Радянської енциклопедії історії України», в яких опублікував чотири статті: «Київське повстання ратників 1807», «Кордонний ланцюг», «Лісових козаків загони», «Народне ополчення в 1812 р.»;
• третього і четвертого томів «Історії Української РСР», де розмістив матеріали по темі «Вітчизняна війна 1812 р. Участь українського народу в розгромі наполеонівських військ».

Публікувався в журналах: «Вопросы истории», «История СССР» («Отечественная история»), «Советские архивы», «Новое время», «Новый мир», «Родина», «Неман», «Український історичний журнал», «Архіви України»; в «Археологическом ежегоднике», історіографічному щорічнику «История и историки».

Був членом наукової ради «Історіографія та джерелознавство» АН УРСР, головою методичної комісії з історії СРСР, членом наукової ради Волгоградського обласного краєзнавчого музею, членом вчених рад музею-панорами «Сталінградська битва» і музею-панорами «Бородинська битва», головою Волгоградської обласної секції «Пам'ятники трудової слави», редактором «Історико-краєзнавчих записок». Брав активну участь у створенні музею історії Волгоградського педагогічного інституту. Керував науковим студентським гуртком «Героїка Вітчизни»[3].

Заслужений діяч науки Російської Федерації (з 1991 року). За великий внесок у науку, високі результати в роботі з підготовки фахівців для системи утворення, активну участь в патріотичному вихованні студентів та молоді міста, нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна», знаком «Відмінник народної освіти РРФСР», багатьма почесними грамотами[3].

З травня 1995 року в Волгоградському державному педагогічному університеті проводяться «Абаліхінські читання».

• Російська історіографія(рос.)