Абдулхуссейн Хажір

Народився в Тегерані, закінчив Дар ул-Фунун, після чого працював у посольстві Ірану в Радянському Союзі. В кабінеті Ахмада Кавама Хажір обіймав посаду міністра фінансів[2].

13 червня 1948 року Хажір очолив уряд. Одразу після свого призначення Абдулхуссейн зазнав критики аятоли Аболь-Касема Кашані, який назвав Хажіра шпигуном Британської імперії. Аятола організував демонстрації проти нового прем'єра-міністра. Призначення Хажіра на посаду було спричинено тим, що керівництво Ірану планувало укласти нову угоду, що регулювала б діяльність Англо-перської нафтової компанії. Парламент Ірану бажав отримувати більш високий відсоток прибутків від видобутку нафти в Ірані. Абдулхуссейн Хажір підготував таку угоду, але сам її не підписав, оскільки вийшов у відставку з посади через демонстрації, що продовжувались проти його уряду[3].

4 лютого 1949 року стався замах на шаха Мохаммеда Резу Пахлаві. Виконавець Фахр Арай кілька разів вистрелив у шаха, втім поранення виявились не смертельними[4]. Після тих подій почались репресії проти організаторів замаху, зокрема була заборонена Народна партія Ірану. Противники режиму Пахлаві не зупинились і 4 листопада 1949 року Хуссейн Емамі вдарив ножем Абдулхуссейна Хажіра, коли той входив до мечеті в Тегерані. Наступного дня Хажір помер у лікарні від отриманих поранень[5].