Абдул-Рашид Дустум

Абдул-Рашид Дустум афганський військовий і політичний діяч узбецького походження генерал, один з двох діючих віце-президентів Афганістану. Двічі Герой Афганістану (1986 і 1988). Один з керівників придушення заколоту генерала Таная.

Абдул-Рашид Дустум
узб. Абдул Рашид Дўстум
узб. Abdul Rashid Do‘stum
пушту عبدالرشيد دوستم
Народився 25 березня 1954(1954-03-25)[1] (67 років)
Джаузджан, Афганістан
Країна  Афганістан
Діяльність політик, військовослужбовець
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989, Громадянська війна в Афганістані, Громадянська війна в Афганістані (1996—2001), Громадянська війна в Афганістані (1992-1996) і війна в Афганістані (2015-2021)
Посада Vice President of Afghanistand
Військове звання маршал
Партія Народно-демократична партія Афганістану і National Islamic Movement of Afghanistand
Нагороди

Герой Демократичної Республіки Афганістанd

IMDb ID 4321815
Сайт generaldostum.com

В період існування Демократичної Республіки Афганістан воював на боці уряду Наджибулли проти моджахедів, але пізніше перейшов на їхній бік. В ході триваючої громадянської війни вступав в альянси з різними протиборчими угрупуваннями; в умовах повної децентралізації влади в країні де-факто створив на підконтрольних йому територіях державу.

Коротка біографія

  • Абдул-Рашид Дустум народився в 1954 році у бідній родині в кишлаку Ходжадукух повіту Шибірган провінції Джаузджан у родині дехканина. За етнічною належністю узбек. Батько узбек, мати туркменка[2].
  • Працював на підприємстві газодобувної галузі. В 1980 був відправлений на навчання в СРСР. Потім почав службу в органах держбезпеки прорадянського афганського уряду.
  • З 1979 — член Народно-демократичної партії Афганістану. Фракція «Парчам» (Прапор). В 1979 — у загоні місцевої самооборони.
  • У роки Афганської війни 1979—1989 був командиром 53-ї дивізії урядових військ, що складалася переважно з узбеків.
  • Після виведення радянських військ підтримував прорадянський афганський уряд Наджибулли.
  • Очолював партію Національний ісламський рух Афганістану (НІРА), який виступав за федералізацію Афганістану.
  • Після поразки прорадянського режиму в 1992 очолив фактично незалежний 2,5-мільйонний центрально-північний регіон Афганістану (провінції Балх, Джаузджан, Фар'яб, Кундуз) зі столицею у Мазарі-Шарифі, прозваний «Дустумистаном», який мав власний уряд, гроші і добре озброєну армію (в тому числі танки і літаки радянського виробництва) чисельністю до 65 тисяч чоловік[3].
  • Під час триваючої громадянської війни вступав в альянси з різними протиборчими угрупуваннями: з Хекматіяром проти Масуда, з талібами проти Хекматіяра, з Масудом проти талібів.
  • На початку 1995 року Дустум відвідав Ташкент і один на один розмовляв з президентом Ісламом Карімовим, що ще раз було розцінено як таємна змова між ними, спрямована на підтримку сепаратистських намагань генерала по возз'єднанню узбецького регіону Афганістану з Узбекистаном[4].
  • В 1996 «Дустумистан» увійшов до складу другого Північного альянсу, протистоїть центральному афганському уряду талібів.
  • 25 травня 1997 після втрати ряду провінцій через зраду другої людини в «Дустумистані» — Маліка — Дустум емігрує до Туреччини, а «Дустумистан» припиняє існування і переходить під оруду талібів.[5].
  • Після переходу Маліка назад на бік Північного альянсу і звільнення Дустумистану[6][7],Дустум повертається до Афганістану у вересні 1997 року[8].
  • У серпні 1998 року таліби вдруге захоплюють «Дустумистан», а сам Дустум емігрує до Узбекистану[6][8].
  • Після розгрому талібів в 2001 Дустум повертається до Афганістану і входить до складу нового уряду.
  • В 2004 році Дустум балотувався на посаду президента країни і зайняв четверте місце, набравши 10 % голосів.
  • В 2005 році призначений начальником штабу верховного командування збройними силами Афганістану[9]
  • В 2008 році після нападу на свого колишнього союзника Акбара Бая відсторонений від посади начальника Генштабу і відправлений у заслання[9].
  • В 2009 році повернувся до Афганістану і взяв активну участь у політичному житті країни[10][11].
  • З кінця 2009 — начальник штабу верховного командування збройними силами Афганістану[12].
  • З 2014 року обраний 1-м віце-президентом Афганістану. Активний учасник збройного конфлікту з ІДІЛ на території Афганістану.

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130818658 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Официальный сайт Генерала Дустума. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 6 серпня 2019.
  3. Центральноазійський толстий журнал. Генерал Абдул Рашид Дустум
  4. Матеріали з монографії «Росія, Ближнє та Далеке Зарубіжжя Азії». Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 7 серпня 2019.
  5. www.agentura.ru Афганський ящик Пандори. Глава 48. Западня. Архів оригіналу за 7 березня 2008. Процитовано 7 серпня 2019.
  6. Сергій Жаров. Росіяни повернулися. Коротка історія Талібану
  7. Бібліотека Континенту. Подвійний заколот узбецького генерала Маліка у травні 1997 року і перспективи стабільності Північного антиталібського альянсу. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 травня 2012.
  8. Бібліотека Континенту. Наступ талібів у серпні-вересні 1998 року і перспективи системи безпеки Центральної Азії. Архів оригіналу за 21 травня 2009. Процитовано 13 травня 2012.
  9. Грані.ру. Генерал Дустум залишив Афганістан і відправився на заслання
  10. Afghanistan.ru. Нова гра генерала Абдула Рашида Дустума
  11. США засудили повернення до Афганістану генерала Дустума
  12. Centrasia.ru Дустум (Дустом) Абдур Рашид
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.