Аболіціонізм
Аболіціоні́зм (фр. abolitionisme, від лат. abolitio — скасування) — громадський рух за скасування рабства (формального чи неформального). Наприкінці XVIII — на початку XIX сторіччя у США — рух за скасування рабства чорношкірого населення, у Великій Британії, Франції та деяких інших країнах — рух за скасування рабства в колоніях.
| Аболіціонізм | |
.jpg.webp) | |
| Мета проєкту або місії | abolition of slaveryd |
|---|---|
| Протилежно | proslaveryd |
| На противагу | рабство |
 Аболіціонізм у Вікісховищі | |
США
Нью-йоркське гуманне антимісіонерське товариство (англ. New York Manumission Society) було створено задля визволення рабів. Це товариство засноване у 1785 році і припинило діяльність у 1849.[1] Одним із завдань товариства було відкриття африканських безкоштовних шкіл, в яких викладали вчителі небілої раси. Членами товариства були білі люди, серед яких були квакери, підприємці. Одним із них був Джеремія Томпсон — емігрант з Англії, підприємець з вовняно-виробничого сімейного бізнесу, один із засновників і голова першої трансатлантичної пароплавної лінії «Black Ball Line» в Нью-Йорку. Члени цього товариства були проти рабства і за освіченість робітників, що була вигідна їхньому бізнесу.
Аболіціонізм в США мав підтримку робітничого класу, широких кіл фермерства (що боролося за землю проти плантаторів), а також буржуазії, яка вбачала у рабстві перешкоду для капіталістичного розвитку країни. З появою щотижневика «Ліберейтор» (1831–1865) та заснуванням в 1833 «Американського товариства боротьби з рабством» аболіціонізм став організованим рухом, що об'єднував до 250 000 осіб. В 1840 році виникла «Партія свободи», яка рішуче виступила проти рабства.
Більшість лідерів аболіціонізму на чолі з Вільямом Гаррісоном вважали, що з рабством слід боротися лише моральними засобами та переконанням, не застосовуючи силу. Однак деякі аболіціоністи, на чолі з діячем чорного визвольного руху Фредеріком Дугласом, вважали озброєну боротьбу необхідною для скасування рабства. В 1859 фермер-аболіціоніст Джон Браун намагався підняти загальне повстання рабів.
Аболіціонізм відіграв важливу роль у підготовці громадянської війни в США 1861–1865 років і формальної ліквідації рабства. Активним супротивником аболіціонізму був католицький архієпископ Нью-Йорка Джон Г'юз (1797-1864).
Див. також
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985..
- Політичний словник. Головна редакція УРЕ. Київ. 1976. ст. 7.
- Словник соціологічних і політологічних термінів. / За загальною редакцією В. І. Астахової, В. І. Даниленка, А. І. Панова. — К.: Вища школа, 1993.
- (рос.) Советская Историческая Энциклопедия.
- Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики : Словник. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416с. ISBN 978-966-485-156-2
Посилання
- Аболіціонізм // Велика українська енциклопедія : у 30 т. / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — 2016. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Аболіціонізм // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.