Абрамович Володимир Якович

Володи́мир Я́кович Абрамо́вич (псевдонім Володимир Ле́нський; 4 (16) березня 1877[1], Таганрог — 14 березня 1932) — російський письменник і поет, журналіст. Брат історика російської літератури і письменника Миколи Абрамовича.

Абрамович Володимир Якович
Народився 4 (16) березня 1877
Таганрог, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер 14 березня 1932(1932-03-14) (54 роки)
Соловецький табір особливого призначення, Соловецькі острови, Архангельська область
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність поет, письменник, журналіст
Сфера роботи поезія
Мова творів російська
Роки активності з 1898
Жанр проза і поезія
Брати, сестри Микола Абрамовичd

Життєпис

Отримав домашнє літературне виховання. У віці 7 років він був відправлений навчатися до гімназії в Таганрозі, після навчався в Кілійському міському училищі (в Бессарабській губернії), здав іспит на звання аптекарського учня в Кишиневі і на звання помічника провізора в Харкові. Працював аптекарем до 1901 року, потім (від 1902 року) — постійний співробітник херсонської газети «Юг» (укр. Південь).

Дебютував віршами в газеті «Таганрозький вісник» (рос. Таганрогский вестник) 1898 року. 1900 року його вірші друкують вже столичні літературні журнали — «Правда» і «Новий світ» (рос. Новый мир). 1902 року почав публікувати оповідання, завідував херсонським відділенням одеської газети «Південний огляд» (рос. Южное Обозрение). Опублікував ілюстровані адрес-календарі на 1904 і 1905 роки в Херсоні. 1905 року переїхав до Санкт-Петербурга, друкувався в найбільших літературних журналах імперії — «Журнал для всіх», «Пробудження», «Освіта» (рос. Образование), «Нива», «Сатирикон», «Нове життя» (рос. Новая жизнь), «Новий журнал для всіх», «Загальний журнал» (рос. Всеобщий журнал), «20-е століття» (рос. 20-й век).

Проведеній у Бессарабії юності присвячений роман «Під гніздом лелеки» (1913) — найвідоміший твір письменника. Крім того, з перевиданнями опубліковано ще 9 романів Володимира Ленського, дві збірки поезій (1907, 1917).

Вірш Володимира Ленського «Повернися, я все пробачу: закиди, підозри…» (рос. Вернись, я всё прощу: упрёки, подозренья…), покладений на музику композитором Борисом Прозоровським, став популярним романсом, а фраза «Повернися, я все пробачу» стала крилатим виразом[2].

Після революції він написав історичну драму «Союз повстання» (рос. Союз восстания, 1919). 1925 року видав:

  • кілька казок у віршах:
  • «Іванко з Тетянкою» (рос. Ванька с Танькой),
  • «Як на Русі личаки перевелись» (рос. Как на Руси лапти перевелись),
  • «Лінь-лінище» (рос. Лень-ленище),
  • «Нісенітниця нісенітна» (рос. Чепуха чепушистая),
  • окремі оповідання:
    • 1926 — «Робітник Ємельянов» (рос. Рабочий Емельянов),
    • 1927 — «Батько» (рос. Отец),
    • 1927 — «Тіша».
  • 1928 — збірку оповідань «Зморшки» (рос. Сморчки), Жив у Ленінграді.

Арешт та смерть

Заарештований 7 листопада 1930 року за звинуваченням у причетності до антирадянської групи «Північ». 20 лютого 1931 року засуджений до десяти років таборів. В ув'язненні перебував у Соловецькому таборі, де згодом і був похований. Помер 14 березня 1932 року.

Видані книги
  • Збірка віршів «Ранкові дзвони» (Санкт-Петербург, 1907)
  • «Оповідання» (1910)
  • Романи:
    • «Трагедія шлюбу» (1911, 1913, 1915)
    • «Пісня крові» (1912, 1913)
    • «Хвора любов» (1913, 1914)
    • «Вічна драма» (1913)
    • «Під гніздом лелеки» (1913, 1917)
    • «Білі крила» (1914, 1916)
    • «Нічні зорі» (1915)
    • «Демон наготи» (1916)
    • «Гра» (1917)
    • «Чорний став» (1917)
  • «Зібрання творів у 7 тт». (СПб, 1910—1913)
  • «Зібрання творів у 14 тт». (М., 1916—1917)
  • «Вірші» (Московське видавництво, 1917)
  • «Зморшки» (оповідання, 1928)

Примітки
  1. Лянсберг О. В. Владимир Ленский в Херсоне
  2. Песни русских поэтов: В двух томах. — Т. 2. — Л.: Советский писатель, 1988. — С. 373, 491; Душенко К. В. Словарь современных цитат. — 2-е издание. — М., 2002. — С. 241.

Література
  • Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон. Биографии. — Т. 1. — М.: Советская энциклопедия, 1991. — С. 28.
  • Энциклопедический словарь Гранат: В 58 томах. — М., 1910—1948. — Т. 11. — С. 655.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.