Кілія
Кілія́ — місто в Ізмаїльському районі Одеської області України, що лежить на березі Кілійського гирла Дунаю, адміністративний центр Кілійської міської громади. Кількість населення на 2005 рік — близько 21800 осіб. Відстань до облцентру становить 209 км і проходить автошляхом Н33 та Т 1610. Відстань до райцентру становить 46 км і проходить автошляхом Т 1607.
| Кілія | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Одеська область | ||||||||
| Район |  Ізмаїльський район | ||||||||
| Громада | Кілійська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ: | UA51080050010036449 | ||||||||
| Засноване | 862 до н.е.[1] | ||||||||
| Статус міста | з до н.е. 862 року | ||||||||
| Населення | ▼ 19 116 (на 01.01.2021) | ||||||||
| Площа | 22,345[2] км² | ||||||||
| Густота населення | 1029 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 68300—68303 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4843 | ||||||||
| Координати | 45°28′03″ пн. ш. 29°14′16″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 4 м | ||||||||
| Водойма | р. Дунай (Кілійське гирло) | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Дзинілор | ||||||||
| До станції | 29 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 226 км | ||||||||
| - автошляхами | 209 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 670 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 68300, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Кілія, вул. Миру, 57 | ||||||||
| Вебсторінка | Кілійська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Чернявський Вячеслав Вікторович | ||||||||
|
| |||||||||
У місті розташовані суднобудівельно-судоремонтний завод, м'ясо-молочний комбінат, та річковий порт, що є важливим перевалочним пунктом на маршруті Чорне море — Дунай. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Кілія — Кілія Веке.
Назва
Одне з гирлів Дунаю греки називали Ликостомон (Вовча паща), а місто, яке було збудоване у цьому гирлі носило назву — Ахіллей, яка з часом перетворилася на назву — Кілія. Назва міста Ахіллей, згадана також у євангелії, яке зберігалося з 1647 р. в Миколаївській церкві. Молдовани називали місто — Возія (Vosia) . Кантемир у своїй історії вказує, що місто Кілія в давнину носило також назву Ликостом(он). Станіслав Сарницький (1532—1597) стверджував, що фортеця Томі була там, де в його час знаходилася Кілія.[3]
Історія
За легендою місто засноване у IV ст. до н. е. Олександром Македонським[4]. Перші письмові згадки про місто належать до XIV сторіччя.
У 1352–1359 роках місто перебувало у складі Угорського королівства. З 1359 році на місці сучасного міста Кілія-Веке існувала Генуезьких колоній — Лікостомо. Очільником колонії був консул. На території комуни були знайдені монети — мідні фоллари, які карбувалися на території колонії[5]. На території Одеської області у місті Кілія збереглися також оборонні рови, оскільки сама Фортеця Кілія була побудована з глини. Припускається, що в ті часи Кілія-Веке та Кілія були єдиним містом. Через Лікостомо в Середземномор'я генуезькі купці експортували мед, віск, коней, сіль, хліб, хутро, зерно, рибу. Крім італійців на той час жили вірмени, греки, татари, євреї, адиги та інші народи. У 1389 році володар Волощини Мірча-чел-Бетрин завоював порт Лікостомо і ввесь регіон гирла Кілії[6]. У 1389–1484 роках у складі Молдовського князівства. 1484 султан Баязид взяв Кілію та Білгород. 1484–1806 — Османської імперії, 1806–1856 — Російської імперії, в 1856, після поразки Російської імперії в Кримській війні, знову відійшло до Молдовського князівства, а після Російсько-Турецької війни 1877–1878 років було повернуте до складу Російської імперії; в 1918–1940 — входило до складу Королівства Румунія. В 1940 р., згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, відійшло до СРСР і було включене до Української РСР. Входило до складу Аккерманської області (пізніше називалась Ізмаїльська область), в 1954 р. і по наш час — в складі Одеської області.
11 червня 1964 р. селища Марбія, Маяки та Фурманка[7][8] Кілійської міськради включено в смугу міста Кілії, тоді ж виключено з облікових даних с-ще Дем'янівка.[9]
| Кілійська фортеця | ||||||||||||||
 Історики припускають, що фортецю заклали в XI столітті візантійці і назвали Лікостом (Вовча паща). У XIV столітті Лікостом перебудували італійці (Генуя), які контролювали в той час чорноморські торговельні потоки. Достовірно відомо, що фортецю Кілії в XV столітті значно розширили і зміцнили молдовани (Молдовське князівство), у 1484 році захопили і перебудували турки-османи. У XVI-XVII століттях фортецю не раз захоплювали Запорізькі козаки, а в 1806-му Кілію взяли російські війська на чолі з Арманом де Рішельє. Фортечні стіни охоплювали весь сучасний центр міста і ділили середньовічну Кілію на три райони (двори) — зовнішній, внутрішній, і цитадель. Цитадель перебувала на березі Дунаю і являла собою чотирикутний замок з чотирма круглими вежами по кутах. У XIX-XX століттях фортеця була розібрана місцевими жителями, позаяк втратила своє значення і ускладнювала зростання міста. Від фортеці залишилися лише два ставки на місці захисного рову. Зараз на місці фортеці розкинувся міський парк. | ||||||||||||||
Населення
| 1897 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 11 618 | 20 304 | 24 276 | 25 055 | 25 754 | 22 594 | 20 060 |
| українська мова | російська | молдовська | болгарська | гагаузька |
|---|---|---|---|---|
| 39,56 % | 55,50 % | 2,93 % | 1,17 % | 0,38 % |
| українці | росіяни | молдавани | болгари |
|---|---|---|---|
| 42 % | 36 % | 15 % | 4 % |
Економіка
У місті розташовані судноремонтний Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод (КССРЗ), винзавод (із 2013 року випуск продукції припинено — підприємство фактично доведено до банкрутства), м'ясомолочний комбінат, річковий порт, що є основним перевалочним пунктом на маршруті, й ряд інших великих підприємств міста. Чорне море — Дунай.
Кілія — найбільший в Україні центр із вирощування рису. Рисові чеки простяглися на багато кілометрів уздовж Дунаю. Це призвело до підвищення рівня ґрунтових вод та засолення ґрунтів. З турецької мови перекладається, як «глина» тому що місто стоїть на глині.
Архітектурні пам'ятки
- Миколаївська церква (1647) — церква збудована молдовським господарем — Василем Лупу
- Храм Покрови Богородиці
- Мечеть Султана Баязида II (руїни)
- Кілійська фортеця (знаходилася на березі Дунаю у торці сучасних вулиць Миру, Гагаріна та Суворова); наразі на її місці порт, елеватор та міський парк; збереглися два ставки, утворених колишнім ровом
- Дмитровський собор (вул. Дмитрівська), XIX століття
- Старообрядницька Покровська церква (вул. Соловйова), побудована в 1912 — 1916
- Старовинне єврейське кладовище
Уродженці
- Ботошанський Яків Абрамович — єврейський письменник.
- Буков Єміліан Несторович (1909—1984) — молдовський письменник та громадський діяч.
- Коломієць Олександр Васильович (1976—2014) — молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ігор Нестеренко (нар. 1990) — баскетболіст.
- Пристайко Вадим Володимирович (нар. 1970) — міністр закордонних справ України у 2019—2020 роках.
- Стефанов Олег Дмитрович (псевдонім — Олег Стефан; нар. 1965) — український актор, педагог, Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, Заслужений артист України.
- Катерина Тодорович (1877—1974) — піаністка, вчителька музики.
- Федосьєв Олександр Іванович (нар. 1991) — воїн ЗСУ, 28-ї окремої механізованої бригади, учасник російсько-української війни, переможець міжнародного турніру «Ігри Героїв-2017».
Некрополі
Біля міста, на османському кордоні, 1575 p. був похований козацький гетьман — Іван Свирговський.
Слова з Думи про гетьмана Свирговського
«Де ж ви з нашим гетьманом прощалися ?
- В глибокої могилі,
- Біля города, біля Кілії,
- На турецькі лінії.»
По дорозі з Кілії до Бендер (Тягині) була в полі могила з каменем, на якому був викутий хрест, цю могилу в народних переказах звали — Свиридова могила.
Галерея
Покровський собор
Кілійський єврейський цвинтар
Примітки
- Про визначення року заснування та дати відзначення Дня міста Кілія.
- Кілія – антична перлина України. Презентація Кілійської міської ради.
- Стамати К., О Бессарабии и ее древних крепостях
- «ОЧЕРК ИСТОРИИ КИЛИИ»(рос.)
- Iliescu O. Génois et tatars en Dobroudja au XIVe siècle: l'apport de la numismatique. Ètudes Byzantines et post-Byzantines III, Bucureşti, 1997, pp. 161—178.(рум.)
- Генуэзские колонии в Одесской области(рос.). Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 4 лютого 2018.
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 212.
- Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
- Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1964 — № 30 — с. 466, 471.
Джерела та література
- П. В. Голобуцький, Т. А. Карадобрій, М. П. Ногай. Кілія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 323. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Б. О. Райнов. Кілія // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Кілія // В кн. Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область.-Київ,1969.-с.471-487 (Галяс В. Т і Кашаєв М. І.)
- Облікова картка на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- Сайт кілійської газети «Дунайская заря»
- Кілія — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Банк даних Державної служби статистики України
- Cities & towns of Ukraine
- Кілія — Енциклопедія Сучасної України
- Погода в місті Кілія