Абу Діабі

Народившись передмісті Парижа Обервільє, Діабі розпочав свою кар'єру в академії клубу рідного міста «Обервільє». У 12 років перейшов до головного клубу північних передмість Парижа «Ред Стар», а в 15-річному віці приєднався до академії провідного клубу міста — «Парі Сен-Жермен». Після нетривалого перебування в академії Клерфонтен 2002 році перейшов до школи «Осера». У 2004 році підписав перший професійний контракт з «Осером». Дебют за «Осер» у Діабі відбувся 14 серпня 2004 року в матчі проти «Ренна», вийшовши на поле у другому таймі на заміну[1]. За сезон 2004—05 Абу зіграв 7 матчів в чемпіонаті Франції, а в першій половині сезону 2005—06 зіграв ще 6 ігор.

12 січня 2006 року Діабі перейшов у «Арсенал» за суму близько 2 млн англійських фунтів[2]. У новому клубі Діабі взяв номер 2, так як колишній власник номера — Лі Діксон — завершив кар'єру. Діабі був придбаний для того, щоб замінити Патріка Вієра, який покинув клуб[3]. Абу дебютував за «Арсенал» 21 січня 2006 року у матчі проти «Евертона», який завершився поразкою 1:0[4]. 1 квітня 2006 року Діабі забив свій перший гол за «Арсенал» у матчі проти «Астон Вілли», вийшовши на заміну[5]. Усього лише через місяць, 1 травня, Діабі отримав перелом щиколотки зі зміщенням в матчі проти «Сандерленда» в єдиноборстві з Деном Смітом[6]. Травма змусила футболіста пропустити вісім місяців тренувань, а також фінал Ліги Чемпіонів та молодіжний чемпіонат Європи 2006 року.

Абу Діабі у грі проти «Фулхема» в 2007 році

Лише 9 січня 2007 року Діабі повернувся на поле, вийшовши на заміну замість Тео Волкотта в чвертьфінальному матчі Кубка Ліги проти «Ліверпуля», який закінчився з рахунком 3:6 на користь «Арсенала»[7]. У фіналі цього турніру в Кардіффі Діабі завдав травми Джону Террі, вдаривши його в ліву щелепу. Капітан «Челсі» пролежав без свідомості кілька хвилин, а потім був госпіталізований. Проте, в той же день, Террі був виписаний без серйозних ускладнень[8].

В новому сезон Діабі почав часто виходити на лівому фланзі. 12 грудня 2007 року Діабі забив свій перший гол у Лізі чемпіонів в матчі проти «Стяуа», який закінчився з рахунком 2:1 на користь «Арсеналу»[9]. 29 березня 2008 року Абу отримав свою першу червону картку за «Арсенал» у матчі з «Болтоном»[10][11]. Згодом він пошкодив коліно і до кінця сезону майже не виступав[12].

Абу Діабі у грі проти «Челсі» в 2009 році.

Після продажу Матьє Фламіні в «Мілан», Діабі отримав можливість боротися з Денілсоном та Алексом Сонгом за його позицію як партнера Сеска Фабрегаса в центрі поля, але оскільки ще не до кінця залікував травму, змушений був пропустити початок сезону.[13] Діабі повернувся до складу лише у грі проти «Евертона», допомігши перемогти команді з рахунком 3:1. 26 грудня 2008 року, забив свій перший гол у сезоні в Прем'єр-лізі у матчі з «Астон Віллою», що завершилася з рахунком 2:2.

Сезон 2009—2010 став для Діабі одним із найкращих. Він утвердився в основному складі команди в центрі поля і навіть став ключовим гравцем. Завдяки цьому 1 січня 2010 року відбулося підписання нового довгострокового контракту з клубом[14].

Діабі зіграв 14 ігор за юнацьку збірну Франції віком до 19 років, деякі з них як капітан, ставши чемпіоном Європи серед юнаків віком до 19 років у 2005 році[15]. У лютому 2006 року Діабі зіграв за молодіжну збірну Франції проти однолітків з Вірменії[16], але пропустив молодіжний чемпіонат Європи 2006 року у зв'язку з травмою щиколотки. Так та гра і залишилась єдиною у футболці молодіжної збірної.

За національну збірну Франції дебютував 24 березня 2007 року, замінивши Флорана Малуда в матчі проти збірної Литви[17].

На 1 червня 2015[18][19]

Клуб	Сезон	Ліга			Cup[20][21]			Європа			Всього
		Ігор	Голів	Пасів	Ігор	Голів	Пасів	Ігор	Голів	Пасів	Ігор	Голів	Пасів
«Осер»	2004–05	5	0	0	0	0	0	2	0	0	7	0	0
	2005–06	5	1	0	0	0	0	2	0	0	7	1	0
Всього		10	1	0	0	0	0	4	0	0	14	1	0
«Арсенал»	2005–06	12	1	1	2	0	0	2	0	0	16	1	1
	2006–07	12	1	0	5	0	1	1	0	0	18	1	1
	2007–08	15	1	1	7	1	1	6	2	0	28	4	2
	2008–09	24	3	2	5	0	0	7	1	0	36	4	2
	2009–10	29	6	4	1	0	0	10	1	2	40	7	6
	2010–11	16	2	3	3	0	0	1	0	0	20	2	3
	2011–12	4	0	0	0	0	0	1	0	0	5	0	0
	2012–13	11	0	0	3	0	1	1	0	0	15	0	1
	2013–14	1	0	0	0	0	0	0	0	0	1	0	0
	2014–15	0	0	0	1	0	0	0	0	0	1	0	0
Всього		124	14	11	27	1	3	29	4	2	180	19	16
Загалом		134	15	11	27	1	3	33	4	2	194	20	16

На 7 вересня 2012[22]

Збірна	Рік	Ігор	Голів	Пасів
Франція	2006–07	2	0	0
	2007–08	0	0	0
	2008–09	0	0	0
	2009–10	6	0	0
	2010–11	7	0	0
	2011–12	0	0	0
	2012–13	1	1	0
Всього		16	1	0

• Фіналіст Ліги Чемпіонів: 2006
• Переможець Amsterdam Tournament: 2005, 2007, 2008
• Володар Emirates Cup: 2007, 2009, 2010
• Фіналіст кубка англійської ліги: 2007, 2011

• Чемпіон Європи серед юнаків віком до 19 років: 2005