Абісинський еялет

Абіси́нський еяле́т (осман. ایالت حبش‎, Eyālet-i Ḥabeš, «Аббісинський край») — еялет (край) Османської імперії у 1557–1802 і 1813–1872 роках. Охоплював землі Абісинії в акваторії Червоного моря, а з XVIII століття — регіон Хіджазу. Розташовувався на території сучасних Еритреї й Саудівської Аравії, а також Судану, Сомалі та Джибуті. Адміністративні центри — Массава, Савакін, Джидда (з 1701). Створений в ході османського завоювання Абісинії й Хіджазу в XVI столітті. Місце розташування двох головних мусульманських святинь — Мекки та Медіни. Контролював винятково портові міста, де були османські гарнізони; сільська місцевість лишалася поза впливом турецької влади[1]. Вів війни із сусідніми ісламськими державами: Медрі-Бахром і Сеннарським султанатом в Абісинії, й Дірійським еміратом в Хіджазі. Наприкінці XVIII століття перетворився на місце політичного заслання. Керувався бейлербеями і пашами, влада яких була радше номінальною. 1802 року втратив Хіджаз, який захопили саудівські ваххабіти. У 1813—1827 роках, внаслідок османсько-саудівської війни, тимчасово керувався адміністрацією Єгипетського еялету. 1866 року абісинські території увійшли до складу Єгипту. 1872 року перетворений на Хіджазький вілаєт.

Абісинський еялет на карті імперії (1609).
Абісинський еялет на карті імперії (1795).

Назва
  • Абісинський еялет
  • Османська Абісинія / Османський Хіджаз
  • Абісинське бейлербейство
  • Абісинське пашство
  • Еялет Абісинії й Джидди
  • Еялет Абісинії й Хіджазу[2]
  • Хіджазький еялет

Адміністративний поділ

Поділявся на 6 санджаків (хоругов)[3]:

  1. Санджак Ібрім
  2. Санджак Савакін
  3. Санджак Харгіго
  4. Санджак Массава
  5. Санджак Зайла
  6. Санджак Джидда

У XIX столітті поділявся на 5 санджаків[4]:

  1. Санджак Ємен
  2. Санджак Наджд
  3. Санджак Джидда
  4. Санджак Медіна
  5. Санджак Мекка

Примітки
  1. Özbaran, 1994, с. 194.
  2. Almanach de Gotha: annuaire généalogique, diplomatique et statistique. J. Perthes. 1867. с. 827–829. Процитовано 1 червня 2013.
  3. Siegbert Uhlig (2005). Encyclopaedia Aethiopica: D-Ha. Otto Harrassowitz Verlag. с. 951. ISBN 978-3-447-05238-2. Процитовано 1 червня 2013.
  4. A. Viquesnel (1868). Voyage dans la Turquie d'Europe: description physique et géologique de la Thrace. Bertrand. с. 148. Процитовано 1 червня 2013.

Джерела
  • Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300–1600 / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАНУ. — Київ: Критика, 1998. — 286 с.
  • Özbaran, Salih (1994). The Ottoman Response to European Expansion: Studies on Ottoman-Portuguese Relations in the Indian Ocean and Ottoman Administration in the Arab Lands During the Sixteenth Century. Isis Press.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.