Аветисян Мінас Карапетович

Міна́с Карапе́тович Аветися́н (вірм. Մինաս Ավետիսյան; 20 липня 1928, с. Джаджур, Ахурянський район, Вірменська РСР — 24 лютого 1975, Єреван, Вірменська РСР) — вірменський художник.

Аветисян Мінас Карапетович
вірм. Մինաս Ավետիսյան

Народження 20 липня 1928(1928-07-20)[1][2][3]
Джаджурd, Ахурянський район, Вірменська РСР, СРСР
Смерть 23 лютого 1975(1975-02-23) (46 років)
  Єреван, Вірменська РСР, СРСР
(дорожньо-транспортна пригода)
Національність вірмени
Країна  СРСР
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність художник
Напрямок живопис
Вчитель Сар'ян Мартірос Сергійович
У шлюбі з Gayane Mamajanyand
Діти Narek Avetisyand
Нагороди
 Аветисян Мінас Карапетович у Вікісховищі
Комітас, Хачатурян, Сар'ян, Тертерян, Спендіарян, Горкі, Аветисян, Орбелі, Симонян

Між 1960 та 1975 роками Аветисян створив близько 500 полотен, майже стільки ж рисунків, 20 великих фресок і проектів для більш ніж десяти театральних вистав. Його мистецтво зайняло почесне місце в історії світового живопису.

Спітакський землетрус 1988 року знищив частину його фресок в Гюмрі та будинок-музей художника в його рідному селі Джаджур.

Біографія

Народився в селянській сім'ї.

  • 1947—1952 — навчався в Єреванському художньому училище імені Ф. Терлемезяна.
  • 1952—1954 — навчався в Єреванському художньо-театральному інституті.
  • 1952—1954 — навчався в Ленінградському інституті живопису, скульптури і архітектури імені І. Ю. Рєпіна, де одним з його головних вчителів був Б. В. Йогансон.
  • З 1960 — жив у Єревані.
  • 1962 — експозиція «П'ять художників» в Єревані, яка принесла йому популярність.
  • 1968 — звання Заслуженого художника Вірменії.
  • 2 січня 1972 — пожежа в майстерні художника в Єревані.

Загинув при наїзді автомобіля на тротуар 24 лютого 1975 року. Багато людей вважають що Мінас був вбитий[4]

Пам'ять
  • В 2000 році була видана поштова марка Вірменії, присвячена Аветисяну.
  • Аветисяну присвячена друга частина віршованої дилогії «Вірменія» (1983) російської поетеси Юнни Моріц (перша частина цієї дилогії присвячена поету Паруйру Севаку).

Творчість

В зрілих творах Мінаса Аветисяна, колористично-контрастних, написаних великим експресивним мазком, знайшли нове життя принципи фовізму. Помітний відгук в його творах знайшли і традиції закавказького середньовічного мистецтва. Роботи майстра, які поєднують особливу кольоронасиченість з епічним драматизмом образного ладу — пейзажі, автопортрети, жанрово-символічні сільські мотиви — сприймались на офіційних виставках як прориви до свободи естетичного самовираження. Тим самим Мінас Аветисян, хоча і тяжіючи в цілому скоріше до французького модерну і ранньому авангарду початку XX століття, зближувався із сучасним йому російським «суворим стилем». Успішно виступав також як театральний художник і живописець-монументаліст.

Роботи
  • Пекут лаваш, 1972 — Єреванський Музей сучасного мистецтва.
  • Бесіда,1973-Приватна колекція-
  • Пейзаж з хачкарами, 1974 — Єреванський Музей сучасного мистецтва.
  • Сценографія балету Гаяне А. Хачатуряна в Театрі опери та балету імені А. Спендіарова, 1974.
  • Розписи заводських інтер'єрів в Гюмрі, 1970—1974.

У кіно

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 1998. — ISBN 978-1-884446-05-4
  3. Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — doi:10.1515/AKL
  4. Мінас: Реквієм

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.