Тертерян Авет Рубенович

Аве́т (Альфред) Тертеря́н (вірм. Ավետ Տերտերյան; *29 липня, 1929, Баку — †11 грудня, 1994, Єкатеринбург) — вірменський композитор,педагог, народний артист СРСР і Вірменії.

Тертерян Авет Рубенович
вірм. Ավետ Տերտերյան
Народився 29 липня 1929(1929-07-29)[1][2]
Баку, Закавказька РФСР, СРСР[1]
Помер 11 грудня 1994(1994-12-11)[1] (65 років) або 1994[3][4][…]
Єкатеринбург, Росія[1]
Поховання Єреван
Країна  СРСР
 Росія
Національність вірмени
Діяльність композитор, кінокомпозитор, музичний педагог
Галузь композитор
Alma mater Єреванська державна консерваторія імені Комітаса (1957)
Відомі учні Stepan Rostomyand
Знання мов вірменська і російська
Заклад Єреванська державна консерваторія імені Комітаса, Спілка композиторів СРСР і Уральська консерваторія
Членство Спілка композиторів СРСР
Жанр опера, симфонія і класична музика
У шлюбі з Irina Tigranovad
Діти Ruben Terteryand
Нагороди


IMDb ID 0856127

Біографія

Народився в Баку в сім’ї, де високо цінували музичне мистецтво. Мати Авета мала прекрасний голос, а батько, будучи медиком за спеціальністю, вільно володів грою на фортепіано і також чудово співав. В домі Тертерянів часто проходили різноманітні культурно-освітні вечори. Один із таких вечорів відвідав С. Прокоф’єв, який ненадовго зупинився в Баку по дорозі з Тбілісі в Алма-Ату. Таким чином батьки з ранніх років прищіплювали Авету любов до музики, літератури, сценічних жанрів. Перші заняття музикою проходили вдома. В 1948 році Тертерян поступив в Бакинське музичне училище. Згодом, після зустрічі з відомим вірменським композитором Ашотом Сатяном, Тертерян вирішує переїхати в Вірменію, де в 1951 році поступає на четвертий курс Єреванського музичного училища імені Р. О. Мелікяна, а після закінчення - поступає в Єреванську державну консерваторію імені Комітаса, де навчався в класі композиції в Е. Мірзояна. За Сонату для віолончелі і фортепіано він отримав премію на республіканському конкурсі і на Всесоюзному огляді творчості молодих композиторі в Москві (1956). Дипломна робота – вокально-симфонічний цикл «Батьківщина», також була нагороджена премією на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів в Москві (1962). В роки навчання у консерваторії Тертерян був керівником наукового студентського гуртка, головним редактором консерваторської стінгазети, а після закінчення навчання - обіймав посаду відповідального секретаря (1960-1963), а згодом замісника голови Союзу композиторів Вірменії (1963-1965). 1970-1974 - начальник відділу музичних установ Міністерства культури Вірменської РСР. 1979 - член правління Спілки композиторів Вірменської РСР. 1986 - секретар правління Спілки композиторів СРСР. 1970-1994 – викладач Єреванської консерваторії. У 1990-ті роки тісні творчі зв'язки пов'язували Тетреряна з німецькою музичною культурою.

В останній рік життя жив у Берліні (Німеччина).

Помер 11 грудня 1994 році в Єкатеринбу́рзі. Похований в Єревані на Тохмахському кладовищі.

Творчість

Творчість Тетеряна, за своїми жанровими і стилістичними особливостями, ділиться на два періоди: до 1969 і після 1969 року.

До 1969 року композитор писав твори у різних жанрах, зокрема соната, квартет, вокальні цикли, опера. В творах цього періоду можна побачити яскраво виражений інструментальний тематизм (за виключенням декількох тем наспівного характеру у вокальних циклах і опері), тональність мислиться в традиційному прояві, ще відчуваються прямі зв’язки з традиційними формами. Кульмінацією творчості цього періоду стала опера «Вогняне кільце».

Після 1969 року з-під його пера виходили лише симфонії. В творах цього періоду Тертерян більш сміливо втілює свої творчі задуми: вільно трактує традиційні форми, схеми, засоби виразності; фольклорне і національне начало презентує в якісно іншому плані.

Широке визнання як композитор отримав у 1980-х роках, коли його симфонії виконували такі диригенти як Давид Ханджян, Геннадій Рождественський та Олександр Лазарєв.

Основні твори
  • 1948 - «Соловей і троянда». Для голосу в супроводі фортепіано. Вірші А. Лушкина. Присвячено Анжелі Арутюнян.
  • 1950 - Прелюдія для фортепіано.
  • 1951 - П'єса для скрипки і фортепіано. Присвячено Георгію Аджемяну.
  • 1953 - «Дніпро». Для бас-баритона в супроводі фортепіано. Слова Т. Шевченка. Російський переклад М. Ісаковського, вірменський переклад А. Погосяна.
  • 1953 - «Самотнє дерево». Для чотириголосного хору a cappella. Слова О. Шираза.
  • 1954 - П'єса для віолончелі та фортепіано. Присвячено Медеї Абрамян.
  • 1954 - «Щоночі в моєму саду». Для голосу в супроводі фортепіано. Слова А. Ісаакяна
  • 1954 - «Івушка». Для сопрано у супроводі фортепіано. Слова А. Ісаакяна.
  • 1955 - Соната для віолончелі та фортепіано. У трьох частинах.
  • 1956 - «Як тут добре». Експромт для голосу в супроводі фортепіано. Слова О. Толстого.
  • 1957 - «Перебираючи дати». Для сопрано у супроводі фортепіано. Слова С. Щипачева.
  • 1957 - «Поклич, я прийду». Для тенора або сопрано у супроводі фортепіано. Слова О. Шираза.
  • 1957 - «Батьківщина». Вокально-симфонічний цикл для сопрано, баритона і симфонічного оркестру.
  • 1964 - «Іди, потанцюємо». Слова О. Шираза (частини 1, 2, 3, 5) і О. Туманяна (частина 4). У п'яти частинах. Присвячено Едварду Мірзояну.
  • 1958 - «Пісні». Для хору в супроводі духового оркестру. Слова Е. Манучарян. Присвячено Вихованцям музичної школи-інтернату.
  • 1959 - «Естрадна пісня». Для голосу в супроводі естрадного оркестру.
  • 1960 - «Революція». Вокально-симфонічний цикл для сопрано, баритона і великого симфонічного оркестру. Слова Е.Чаренца. У п'яти частинах.
  • 1962 - «Прийди». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова В. Арутюняна.
  • 1962 - «Блакитні очі». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова О. Гукасяна.
  • 1963 - Квартет. Для двох скрипок, альта і віолончелі (До мажор). У двох частинах. Присвячений «Ірині Тіграновой».
  • 1963 - «Ти знаєш одна». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова О. Гукасяна.
  • 1964 - «В полі золотому». Для баритона в супроводі фортепіано. Слова О. Шираза.
  • 1964 - «Бути може, завтра». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1964 - «Я чекаю знову тебе». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1964 - «Осінній блюз». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян. Присвячено Яр-Кравченко Анатолію Никифоровичу.
  • 1965 - «Колискова моєму місту». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1965 - «Не вірю я!». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1967 - «Вогняне кільце». Опера в двох діях, восьми картинах. Лібрето В. Шахназарян за мотивами повісті Б. Лавреньова «Сорок перший» і віршів Е. Чаренца.
  • 1967 - «Шаракан». Для мішаного хору та симфонічного оркестру (фрагмент з опери «Вогняне кільце»).
  • 1967 - «Звідки знати тобі». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1968 - «Жінці з зеленими очима». Для меццо-сопрано у супроводі фортепіано. Слова Г. Еміна (переклад Є. Євтушенко).
  • 1968 - «Естрадна пісня». Для голосу в супроводі естрадного оркестру.
  • 1969 - Перша симфонія. Для мідних, ударних, фортепіано, органу та бас-гітари. У чотирьох частинах. Присвячена Тертеряну Рубену Борисовичу.
  • 1972 - Друга симфонія. Для великого симфонічного оркестру, чоловічого голосу і змішаного хору. У трьох частинах. Присвячена Тертерян Кармен Йосипівні.
  • 1972 - Симфонічна картина № 1. Для великого симфонічного оркестру.
  • 1974 - «Фанфари». Для духових та ударних інструментів.
  • 1974 - Музика для двох фортепіано, труби, ударних і скрипок. У чотирьох частинах.
  • 1975 - Третя симфонія. Для великого симфонічного оркестру, дудуків і зурн. У трьох частинах. Присвячена Тертеряну Герману Рубеновичу.
  • 1975 - Симфонічна картина № 2. Для великого симфонічного оркестру.
  • 1975 - Музика для духових і ударних інструментів, органели і двох фортепіано.
  • 1976 - Четверта симфонія. Для великого симфонічного оркестру. Присвячена Давиду Ханджяну.
  • 1977 - «Гімн». Кантата для мішаного хору та симфонічного оркестру. Слова Г. Еміна.
  • 1978 - П'ята симфонія. Для великого симфонічного оркестру, кеманча і великих дзвонів (дзвіниці). Присвячена Геннадію Рождественському.
  • 1979 - «Монологи Річарда III». Балет у двох частинах. Лібрето Р. Капланяна і В. Галстян за трагедією В. Шекспіра «Річард III».
  • 1981 - Шоста симфонія. Для камерного оркестру, камерного хору і дев'яти фонограм із записом груп великого симфонічного оркестру, хорів, клавесинів, церковного дзвону. Присвячена Тиграновій Ірині Георгіївні.
  • 1984 - «Землетрус». Опера в двох частинах. Лібрето Герти Штехер і Авета Тертеряна за мотивами новели Генріха фон Клейста «Землетрус в Чилі» (німецькою мовою).
  • 1984 - Четверта симфонія, нова редакція.
  • 1985 - Хор a cappella. Для чотириголосного хору.
  • 1987 - Сьома симфонія. Для великого симфонічного opкестру, дапа і магнітофонного запису. Присвячена Олександру Лазареву.
  • 1989 - Восьма симфонія. Для великого симфонічного оркестру, двох голосів (сопрано) і фонограм. Присвячена Мураду Аннамамедову.
  • 1991 - Квартет № 2. Для двох скрипок, альта і віолончелі.
  • 1994 - Дев'ята симфонія (незакінчена). Для великого симфонічного оркестру, хору і магнітофонних записів.

Музика до фільмів 
  • 1973 - «Хроніка єреванських днів». Художній фільм. Режисер Ф. Довлатян. Виробництво кіностудії «Арменфільм» ім. Амо Бекназаряна.
  • 1985 - «Вершник, якого чекають» ( «Пан розбійник»). У співавторстві з В. Рубашевська. Художній телефільм в двох серіях. Режисер Д. Кесаянц.

Музика А. Тертерян використовується в багатьох фільмах:

  • 1988 - «Наш бронепоїзд» (реж. М. Пташук, Мінськ, Білорусь); «Тлумачення снів» (реж. Л. Саакянц, Єреван, Вірменія);
  • 1989 - «По творчій біографії Е. Невідомого і музиці А. Тертеряна» (реж. В. Бондарєв, Москва, СРСР);
  • 1990 - «Ворог народу - Бухарін» (реж. Л. Марягін, Москва, СРСР);
  • 1991 - «Шлях царів» (реж. Є. Шифферс, Ленінград, СРСР); «Повернення на обітовану землю» (реж. А. Хачатрян, Єреван, Вірменія);
  • 1993 - «Старі боги» (реж. А. Каджворян, Єреван, Вірменія);
  • 1993-1995 - фільми режисера і журналіста Ц. Паскалева про події в Нагірному Карабасі (НКР);
  • 1994 - «Остання станція» (реж. А. Хачатрян, Єреван, Вірменія);
  • Рік випуску 1996 - «Отче наш», (реж. А. Каджворян, Єреван, Вірменія);
  • Рік випуску 1996 - «Хліб люті» (реж. А. Каджворян, Єреван, Вірменія);
  • 2009 - «Становлення» (реж. Г. Арутюнян, Єреван, Вірменія); «На кордоні» (реж. А.Хачатрян, Єреван, Вірменія);
  • 2010 - «Арарат» (реж. Т. Хзмалян, Єреван, Вірменія).

Нагороди та звання 
  • Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1972)
  • Народний артист Вірменської РСР (1984)
  • Народний артист СРСР (1991)
  • Державна премія Вірменської РСР (1977)
  • Премія на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів (1962)
  • Премія К. Аденауера (Німеччина).

Джерела
  • Савенко С. Авет Тертерян: путь к глубинам звука. // Сб. «Музыка из бывшего СССР», вып.2. — М., 1996.
  • Тертерян Р. Авет Тертерян. — Ереван, 1989.
  • Птушко Л. А. Стиль симфоний Авета Тертеряна. — Н. Новгород: Нижегородская государственная консерватория, 2008. — 216 с.
  • Степанян Р. Авет Тертерян // Композиторы союзных республик – Москва: Всесоюзное издательство "Советский композитор", 1980. – С. 170–200.
  • Тертерян Р. Беседы с Аветом Тертеряном – Москва – Екатеринбург : Кабинетный ученый, 2014 – 184 с.
  • Terteryan R. Conversations with Avet Terteryan – Moscow – Ekaterinburg : Armchair Scientist, 2015 – 172 p.


Посилання
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123354064 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. http://www.operone.de/komponist/terteryan.html
  4. Musicalics
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.