Австралопітеки
Австра́лопіте́ки, австралопітекові чи австралопітецини, (лат. Australopithecus, australis — південний та грец. πίθηκος — мавпа) — група приматів, за будовою проміжна між мавпами і людьми. Примати з прямоходінням, мавпячою головою, маленьким мозком і невеликими іклами. Існували приблизно 7—1 млн років тому здебільшого на території Південно-Східної Африки.
? †АвстралопітекЧас існування: пліоцен | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
|
†A. afarensis | ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
| ||||||||||||
Знахідки
Уперше рештки австралопітека були знайдені 1924 року на півдні Африки в Таунзі (ПАР) і описані у 1925 році Раймондом Дартом: скроня маляти, відомого як «Бебі з Таунга», дозволила зробити висновок, що австралопітеки були прямоходячими. Ця знахідка віднесена до виду австралопітеків африканських.
Видатні відкриття в ущелині Олдувай зробили Луїс і Мері Лікі, які відкрили не тільки скроні та інші кістки австралопітеків, а також кам'яні знаряддя. Відкриття сім'ї Лікі у 1959–1961 роках були переломними у визнанні австралопітеків як ланки, що пов'язує приматів і людей, а Африки — як колиски людства.
30 листопада 1974 року Дональд Джогансон знайшов у пустелі Гадар в Ефіопії, найповніші з усіх коли-небудь знайдених, рештки австралопітека, що були названі учасниками експедиції — Люсі: фрагменти скроні, нижня щелепа, ребра, хребці, кістки рук, ніг, тазові. Загалом у Гадарі в 1973—1977 роках було виявлено понад 240 рештків гомінідів, що належали не менш ніж 35 особинам. За цими знахідками був описаний вид австралопітек афарський.
У Летолі знайдено вервечку слідів австралопітека, що пройшов по свіжому попелу з вулкана. Під палючим сонцем сліди закам'яніли, новий попіл їх засипав, а через 3 млн років співробітники Мері Лікі їх розкопали.
Із нещодавніх знахідок помітною є так звана Донька Люсі (Ефіопія, 2000) — скелет молодого австралопітека афарського, який, імовірно, належав трирічній дівчинці, що жила 3,3 млн років тому.
Класифікація
Сучасній науці відомі рештки близько 500 особин австралопітеків з Африки, які виділяють у декілька видів.
| Назва виду | Датування млн р. тому | Морфологія | Примітки |
|---|---|---|---|
| Австралопітек анамський Australopithecus anamensis |
4,2—3,9 | Вага 33—51 кг | Найбільш давній австралопітек. |
| Австралопітек афарський Australopithecus afarensis |
3,9—3,0 | Зріст 1—1,5 м Вага 30—45 кг Об'єм мозку 350—500 см³ |
Розглядається як предківський вид для всіх подальших австралопітеків, окрім австралопітека анамського. |
| Австралопітек барельгазалі Australopithecus bahrelghazali |
3,0—3,5 | * | Знайдений на відміну від інших у Північній Африці, що є свідченням поширеності групи. |
| Австралопітек африканський Avstratopithecus africanus |
3,5—2,4 | Зріст 1—1,5 м Вага 20—45 кг Об'єм мозку 425—450 см³ |
Перший описаний австралопітек (Раймонд Дарт, 1924). |
| Австралопітек гарі Australopithecus garhi |
2,5—? | Зріст 1,2—1,5 м Об'єм мозку 440 см³ |
Поруч були знайдені простіші кам'яні знаряддя і кістки антилоп зі слідами надрізів. |
| Австралопітек седіба Australopithecus sediba |
1,78—1,95 | Об'єм мозку 420—450 см³ | Знайдений в печері Малапі (Malapa) на території об'єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, відомого як «Колиска людства», у Південній Африці. |
Раніше до роду Австралопітеків відносили ще трьох представників, яких тепер виділять в окремий рід парантропів. Вони були менш розвинені, масивніші за австралопітеків і травоїдні.
- Парантроп робустус (Paranthropus robustus)
- Парантроп Бойса (Paranthropus boisei, стара назва Зижантроп)
- Парантроп ефіопський (Paranthropus aethiopicus)
Близькі до австралопітеків примати були поширені в Передній, Південній та Південно-Східній Азії.
Характеристика
Австралопітеки — двоногі наземні примати. З людиною їх споріднює слабкий розвиток щелеп, відсутність великих іклів, хапальна кисть з виступаючим великим пальцем, опорна ступня. Значний об'єм мозкової коробки (400—500 см³), вкорочена лицева частина черепа, будова зубів, вертикальна хода та інші особливості поставили австралопітеків в число можливих безпосередніх предків людини.
Австралопітеки були всеїдні. Для нападу та захисту використовували кістки тварин, палиці, каміння; можливо, найрозвиненіші види вміли їх дещо обробляти. Раймонд Дарт вважав, що австралопітеки були активними мисливцями на павіанів і інших великих тварин. Нові дані показують, що австралопітеки вели зовсім інший спосіб життя і часто самі ставали жертвами хижаків, у тому числі птахів.
Мозок
За абсолютною величиною мозкової порожнини (400-500 см³) австралопітеки не набагато відрізняються від шимпанзе, а горилам дещо поступаються, останнє пояснюється невеликими розмірами тіла австралопітеків. Але за відносними розмірами мозку, вони, вірогідно, перевершували всіх гомінід, — вимерлих і сучасних.
Див. також
Джерела
- Залізняк Л.Л. Археологія України: К.: Либідь, 2005
- Вишняцкий Л.Б. Введение в преисторию. Проблемы антропогенеза и становления культуры: Курс лекций / Л.Б.Вишняцкий. Изд. 2-е, испр. и доп. — Кишинев: Высшая Антропологическая школа, 2005, — 396 с. ISBN 9975-9607-9-0
- Марков А.В. Происхождение и эволюция человека. Обзор достижений палеоантропологии, сравнительной генетики и эволюционной психологии. Доклад, прочтенный в Институте биологии развития РАН 19 марта 2009 г.
- Д.Л.Бродянский. История первобытного общества. — Владивосток: И-во Дальневосточного ун-та, 2003 г. — 109 с.