Палець
Па́льці (лат. digiti) — дистальний відділ кисті й стопи, частини тіла чотириногих хребетних, розташовані на кінчиках кінцівок, що слугують, головним чином, для дотику та маніпуляції (особливо у приматів). У птахів пальці передніх кінцівок слугують частиною каркаса крил, а у рукокрилих вони є його основною частиною.
| Пальці |
|---|
 |
| Великий · Указівний · Середній Підмізинний · Мізинець |
У людини
У людини, за винятком випадків полідактилії і гіподактилії по п'ять пальців на руках і ногах. Кістки пальців, за винятком кісток великих пальців, представлені трьома фалангами — проксимальною, середньою і дистальною, сполученими міжфаланговими суглобами. Великі пальці мають дві фаланги — проксимальну і дистальну. Основи кистевих проксимальних фаланг з'єднуються з головками п'ясткових кісток, ступневих проксимальних фаланг — з головками плеснових кісток, утворюючи відповідно п'ястково-фалангові і плесно-фалангові суглоби. Рухи в п'ястково-фалангових суглобах обширніші, внаслідок чого пальці руки мають більшу рухомість[1].
У деяких мовах, наприклад, в англійській, розрізняються пальці людини на руках (fingers) і ногах (toes).
Пальці рук
Людина має відставлений великий палець, що призначений для полегшення хапання, та має на одну фалангу менше, ніж решта чотири. Пальці мають свої назви: великий (pollex), вказівний (index), середній (digitus medius), підмізинний (digitus annularis) і мізинець (digitus minimus). У діалектах великий палець називають па́люхом[2].
Пальці ніг
Див. також
Примітки
- Пальцы // Большая медицинская энциклопедия / гл. ред. Б. В. Петровский. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1988. — Т. 18. — 150000 прим.
- Палюх // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання
- Пальці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1279-1280. — 1000 екз.