Автолік (місячний кратер)

Кратер Автолік (лат. Autolycus) — порівняно молодий ударний кратер на видимій стороні Місяця в східній області гір Архімеда, на кордоні між Морем Дощів і Морем Ясності. Утворення кратера імовірно відноситься до ератосфенського періоду[1], в інших джерелах відноситься до коперніковського періоду[2]. Вперше описаний Яном Гевелієм в 1645 р. Кратер названий на честь Автоліка з Пітани (близько 360 до н. е. — близько 290 до н. е..) — давньогрецького астронома і математика (не плутати з Автоліком — персонаж давньогрецької міфології). Назва затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р.

Автолік
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
ЕпонімАвтолік з Пітани
 Автолік у Вікісховищі

Опис кратера

Кратери Автолік (внизу) і Арістілл (вгорі). Знімок з борту Аполлона-15.

На заході від кратера знаходиться древній кратер Архімед, на півночі — порівняно молодий кратер Арістілл, на півдні — Болото Гниття, на сході розташовані гори Кавказ, на південному сході — борозни Френеля і мис Френеля[3]. Діаметр кратера 38,9 км, глибина 3,43 км[4] , селенографічні координати центру кратера — 30.68° пн. ш. 1.49° сх. д. / 30.68; 1.49[5]. За морфологічними ознаками кратер відноситься до класу TRI (за назвою кратера Тріснеккер, який є типовим представником даного класу).

Вал кратера має дещо відмінну від циркулярної форми, пологий зовнішній укіс і терасовидний внутрішній схил. Висота валу над дном чаші кратера становить 3140 м, над навколишньою місцевістю 1020 м. Північна частина кратера має сліди сильного ерозійного руйнування. У північно-східній частині валу кратера знаходиться примітний сателітний кратер Автолік А. Дно кратера нерівне, лежить приблизно на 1200 м нижче навколишньої місцевості, заповнене лавою і фрагментами від руйнування валу кратера, центральний пік (або, в даному випадку, швидше центральна височина) має висоту 820 м і діаметр 7,53 км. Об'єм кратера становить приблизно 1100 км³.

Кратер має слабку, важко помітну систему променів, що простягається на відстань до 400 км, і включений в список кратерів із системою променів Асоціації місячної і планетної астрономії (ALPO)[6].

Система променів кратера проходить через чашу кратера Архімед, залишаючи сліди на його дні, це свідчить про те, що кратер утворився пізніше кратера Архімед. З іншого боку, матеріал, викинутий при утворенні кратера Арістілл, частково перекриває зовнішній укіс валу кратера Автолік, таким чином останній утворився раніше.

Околиці кратера Автолік. Знімок зонда Lunar Reconnaissance Orbiter.

Перетин кратера

На наведеному графіку показано перетин кратера в різних напрямках[7], масштаб по осі ординат вказаний у футах, масштаб в метрах зазначений у верхній правій частині ілюстрації.

Сателітні кратери

Знімок Девіда Кемпбелла.
Автолік Координати Діаметр, км
A 30.92° пн. ш. 2.17° сх. д. / 30.92; 2.17 (Автолик A) 4,2
K 31.21° пн. ш. 5.43° сх. д. / 31.21; 5.43 (Автолик K) 3,0

Місця посадок космічних апаратів

Приблизно за 40 км на південний захід від кратера Автолік, в точці з селенографічними координатами 29.1° пн. ш. 0.0° сх. д. / 29.1; 0.0 («Луна-2»), зробила жорстку посадку Луна-2, перша в світі автоматична міжпланетна станція, яка досягла поверхні Місяця.

См. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.