Автолік (місячний кратер)
Кратер Автолік (лат. Autolycus) — порівняно молодий ударний кратер на видимій стороні Місяця в східній області гір Архімеда, на кордоні між Морем Дощів і Морем Ясності. Утворення кратера імовірно відноситься до ератосфенського періоду[1], в інших джерелах відноситься до коперніковського періоду[2]. Вперше описаний Яном Гевелієм в 1645 р. Кратер названий на честь Автоліка з Пітани (близько 360 до н. е. — близько 290 до н. е..) — давньогрецького астронома і математика (не плутати з Автоліком — персонаж давньогрецької міфології). Назва затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р.
Автолік | ||||
Небесне тіло | Місяць | |||
Тип | метеоритний | |||
Епонім | Автолік з Пітани | |||
Автолік у Вікісховищі |
Опис кратера
На заході від кратера знаходиться древній кратер Архімед, на півночі — порівняно молодий кратер Арістілл, на півдні — Болото Гниття, на сході розташовані гори Кавказ, на південному сході — борозни Френеля і мис Френеля[3]. Діаметр кратера 38,9 км, глибина 3,43 км[4] , селенографічні координати центру кратера — 30.68° пн. ш. 1.49° сх. д.[5]. За морфологічними ознаками кратер відноситься до класу TRI (за назвою кратера Тріснеккер, який є типовим представником даного класу).
Вал кратера має дещо відмінну від циркулярної форми, пологий зовнішній укіс і терасовидний внутрішній схил. Висота валу над дном чаші кратера становить 3140 м, над навколишньою місцевістю 1020 м. Північна частина кратера має сліди сильного ерозійного руйнування. У північно-східній частині валу кратера знаходиться примітний сателітний кратер Автолік А. Дно кратера нерівне, лежить приблизно на 1200 м нижче навколишньої місцевості, заповнене лавою і фрагментами від руйнування валу кратера, центральний пік (або, в даному випадку, швидше центральна височина) має висоту 820 м і діаметр 7,53 км. Об'єм кратера становить приблизно 1100 км³.
Кратер має слабку, важко помітну систему променів, що простягається на відстань до 400 км, і включений в список кратерів із системою променів Асоціації місячної і планетної астрономії (ALPO)[6].
Система променів кратера проходить через чашу кратера Архімед, залишаючи сліди на його дні, це свідчить про те, що кратер утворився пізніше кратера Архімед. З іншого боку, матеріал, викинутий при утворенні кратера Арістілл, частково перекриває зовнішній укіс валу кратера Автолік, таким чином останній утворився раніше.
Перетин кратера
На наведеному графіку показано перетин кратера в різних напрямках[7], масштаб по осі ординат вказаний у футах, масштаб в метрах зазначений у верхній правій частині ілюстрації.
Сателітні кратери
Автолік | Координати | Діаметр, км |
---|---|---|
A | 30.92° пн. ш. 2.17° сх. д. | 4,2 |
K | 31.21° пн. ш. 5.43° сх. д. | 3,0 |
Місця посадок космічних апаратів
Приблизно за 40 км на південний захід від кратера Автолік, в точці з селенографічними координатами 29.1° пн. ш. 0.0° сх. д., зробила жорстку посадку Луна-2, перша в світі автоматична міжпланетна станція, яка досягла поверхні Місяця.
См. також
Примітки
- Описание кратера на сайте THE-MOON WIKI
- Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
- Кратер Автолик на карте LAC-41.
- John E. Westfall’s Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000)
- Описание кратера на сайте Международного Астрономического Союза
- Перечень кратеров с яркой системой лучей Ассоциации лунной и планетарной астрономии (ALPO). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2017.
- Catalogue of lunar craters cross sections I Craters with peaks by Gerald S. Hawkins, William H. Zack and Stephen M. Saslow
Посилання
- Цифровий фотографічний атлас Місяця.
- Фотографії кратера з борту Аполлона-15, Аполлона-17.
- Фотографії кратера і його околиць на сайті Lunar Picture of the Day.
- Фотографія кратера Автолік Київського клубу любителів астрономії.
- Кратер Автолік на карті LAC-41.
- Селенологическая карта околиць кратера.
- Кратер Автолік на карті LM-41.
- Three Cheers for Three As.
- A and A.
- Андерссон, L. E., and E. A. Whitaker, NASA Catalogue of Lunar Nomenclature, NASA Reference Publication 1097, October 1982.