Агентство безпеки та розвідки (Сербія)

Агентство безпеки та розвідки,[3] або Агентство безпеки та інформації Сербії[4] (серб. Безбедносно-информативна агенција / Bezbednosno-informativna agencija) — національна розвідувальна служба Сербії. Відповідає за збір, подачу і розповсюдження розвідувальних відомостей та проведення контррозвідки в інтересах національної безпеки Сербії.[5] Співробітничає з російськими спецслужбами з метою спільної боротьби проти опозиціонерів і незалежних ЗМІ.[6]

Агентство безпеки та інформації
(БИА/BIA)
серб. Безбедносно-информативна агенција/Bezbednosno-informativna agencija
Емблема агентства
Загальна інформація:
Тип: Спеціальна служба
Юрисдикція:  Сербія
Площа юрисдикції: 77 474 км2
Дата заснування: 1 серпня 2002
Відомство-попередник: Служба державної безпеки
Структура:
Директор: Братислав Гашич
Міністр: Александар Вулін
Керівна організація: Уряд Сербії
Кількість співробітників: 1 953 (2011)[1]
Бюджет: 56,40 млн євро (план на 2020)[2]
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: вул. Королеви Анни, Белград 11000
Вебсайт:
www.bia.gov.rs
Карта Сербії з поділом на територіальні одиниці
(замальовано фактично не контрольовану сербською владою територію частково визнаної Республіки Косово)

Історія

Безпеково-розвідувальне агентство утворено 1 серпня 2002 року як правонаступник югославської Служби державної безпеки, що існувала з 1991 по 2002 рік.[7]

Його функції подібні до тих, що має ЦРУ у Сполучених Штатах або MI6 у Сполученому Королівстві.

У травні 2017 року керівником агентства призначили Братислава Гашича — колишнього міністра оборони та близького соратника колишнього прем'єр-міністра і новообраного тоді президента Александра Вучича.[8] Після свого призначення Гашич призупинив свою діяльність у правлячій Сербській прогресивній партії (СПП).[9]

У серпні 2017 року в Народні збори надійшли на схвалення поправки до «Закону про Агентство безпеки та інформації», які посилювали повноваження директора агентства.[10] Цей крок засудили кілька посадовців, зокрема Уповноважений з питань інформації суспільного значення Родолюб Шабич і колишній співміністр внутрішніх справ Божо Прелевич.[11] Вони заявили, що ці поправки не конституційні і таким чином закладають підвалини для «партійного розвідувального агентства» на службі СПП, яке бере на приціл опозицію та громадян, що протистоять правлячому режиму.[11][12]

Як повідомив белградський телеканал N1, у травні 2021 року сербський міністр внутрішніх справ Александар Вулін зустрічався із секретарем Ради безпеки Росії Миколою Патрушевим, передавши йому інформацію про зустріч російських опозиційних лідерів у Белграді. На підставі цих відомостей заарештовано російського опозиціонера Андрія Пивоварова, якому в Росії загрожувало ув'язнення на шість років.[6]

Директори

Джерело: [13]

Статус
   Позначає виконувача обов'язків директора
№ з/п Портрет Повне ім'я
(Рік народження)		 Вступ на посаду Відхід із посади
– Андрея Савич
(1947 р. н.)		 1 серпня 2002 24 січня 2003
1 Міша Миличевич
(1960 р. н.)		 25 січня 2003 6 березня 2004
2 Раде Булатович
(1958 р. н.)		 6 березня 2004 17 липня 2008
3 Саша Вукадинович
(1972 р. н.)		 17 липня 2008 3 серпня 2012
4 Небойша Родич
(1953 р. н.)		 3 серпня 2012 3 вересня 2013
– Драган Маркович
(1965 р. н.)		 3 вересня 2013 25 жовтня 2013
5 Александар Джорджевич
(1970 р. н.)		 25 жовтня 2013 23 травня 2017
6 Братислав Гашич
(1967 р. н.)		 23 травня 2017 донині

У масовій культурі
  • У сербському телесеріалі Državni službenik простежується робота одного місцевого агента безпеки і розвідки Сербії.[14][15]
  • Документальний телесеріал виробництва Радіо Телебачення Сербії Tajne službe Srbije досліджує історію та життя видатних постатей в історії агентства.[16]
  • Роман «Служба» колишнього агента Агентства безпеки та розвідки Горана Живалєвича[17]

Примітки
  1. U BIA radi oko 2.000 bezbednjaka. b92.net (сербською). 14 квітня 2011. Процитовано 9 грудня 2017.
  2. ЗАКОН О БУЏЕТУ РЕПУБЛИКЕ СРБИЈЕ ЗА 2020. ГОДИНУ. parlament.gov.rs. Народна скупштина Републике Србије. Процитовано 20 лютого 2020.
  3. Юрій Панченко (22 листопада 2019). Шпигун для союзника: як гучний скандал вплине на відносини Белграда та Москви. Європейська правда. Процитовано 28 січня 2022.
  4. Марія Думанська (21.11.2019). У Сербії почали розслідування через пов'язаний з РФ шпигунський скандал. Німецька хвиля. Процитовано 28 січня 2022.
  5. About Agency / Security Information Agency. www.bia.gov.rs. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 28 січня 2022.
  6. Служба безпеки Сербії надає Москві дані про російських опозиціонерів – ЗМІ. Радіо Свобода. 08 грудня 2021. Процитовано 30 січня 2022.
  7. Period between 1945 and 2002 / History / Security Information Agency. www.bia.gov.rs. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 28 січня 2022.
  8. Zivanovic, Maja (22 травня 2017). Sacked Minister To Head Serbian Security Agency. balkaninsight.com. Процитовано 3 вересня 2017.
  9. Gašić zamrznuo stranačke funkcije zbog direktorskog mesta u BIA. Blic.rs (сербською). 23 травня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
  10. Zakon koji jača ovlašćenja direktora BIA stigao u Skupštinu. n1info.com (сербською). Tanjug. 30 серпня 2017. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 3 вересня 2017.
  11. Šabić: Izmene Zakona o BIA u suprotnosti sa Ustavom. n1info.com (серб.). Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 3 вересня 2017.
  12. Nikolić, Maja (31 серпня 2017). Prelević o BIA: Fokus će biti na unutrašnjem neprijatelju. n1info.com (сербською). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 3 вересня 2017.
  13. Serbian ministries, etc.. rulers.org. B. Schemmel. Процитовано 1 грудня 2018.
  14. Druga sezona Državnog službenika nam je vratila veru u domaće serije. Noizz.rs (серб.). 23 листопада 2020. Процитовано 3 березня 2021.
  15. OTKRIVAMO: Ko je šef BIA u seriji "Državni službenik". NOVOSTI (серб.). Процитовано 3 березня 2021.
  16. Serbia, RTS, Radio televizija Srbije, Radio Television of. Tajne službe Srbije. www.rts.rs. Процитовано 3 березня 2021.
  17. Služba - Goran Živaljević | Laguna. www.laguna.rs (серб.). Процитовано 6 березня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.