Адальберт Шне

Отто Адальберт «Аді» Шне (нім. Otto Adalbert "Adi" Schnee; 31 грудня 1913, Берлін — 4 листопада 1982, Гамбург) — німецький офіцер-підводник, корветтен-капітан крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Адальберт Шне
нім. Otto Adalbert Schnee
Оберлейтенант-цур-зее Шне на містку U-201 (Лор'ян; 8 червня 1941).
Народився 31 грудня 1913(1913-12-31)[1]
Берлін, Німецька імперія[1]
Помер 4 листопада 1982(1982-11-04) (68 років)
Гамбург, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність солдат
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна[2][3][1] і Громадянська війна в Іспанії
Військове звання Корветтен-капітан[2][1]
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Нагрудний знак підводника

Біографія
Оберлейтенант-цур-зее Шне на містку U-201 (Лор'ян; 8 червня 1941).

8 квітня 1934 року вступив на флот. Пройшов підготовку на навчальному кораблі «Горх Фок» і легкому крейсері «Емден» (яким на той час командував Карл Деніц), а також у військово-морському училищі в Мюрвіку. У травні 1938 року переведений в підводний флот. З 1938 року служив вахтовим офіцером на підводному човні U-23, яким командував Отто Кречмер. 31 січня 1940 року призначений командиром підводного човна U-6, на якому зробив єдиний похід (16 днів). З 19 липня 1940 року — командир підводного човна U-60 (3 походи, 41 день в морі). З 6 по 27 листопада 1940 року командував підводним човном U-201. 25 січня 1941 року призначений командиром підводного човна U-201, на якому здійснив 7 походів (загалом 242 дні). 24 серпня 1942 року здав командування і в жовтні переведений в штаб командувача підводним флотом, брав участь в плануванні операцій підводних човнів проти конвоїв союзників. 29 вересня 1944 року отримав свій останній підводний човен — «електричний» U-2511. Він став першим човном Типу XXI, який вийшов в море. На ньому Шне вийшов в похід 4 травня 1945 року і 8 травня повернувся на базу. Всього за час військових дій потопив 23 кораблі загальною водотоннажністю 95 889 брт і пошкодив 3 кораблі водотоннажністю 28 820 брт. Після війни кілька місяців служив на тральщиках, займаючись розмінуванням територіальних вод Німеччини. Пізніше закінчив комерційні курси і кілька років працював комерційним представником. Потім виїхав на острів Ельба, де став директором морської школи. Довгі роки був головою Союзу підводників.

Звання

Нагороди

Література
  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Rainer Busch / Hans J. Röll: Der U-Boot-Krieg (Band 1) – Die deutschen U-Boot-Kommandanten, Mittler-Verlag, 1996, ISBN 3813205096
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001

Примітки
  1. Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 211. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  2. https://uboat.net/men/schnee.htm
  3. http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Adalbert_Schnee
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.