Аджі Рустам Іванович

Народився у Маріуполі, що на той час називався Жданов. Батько — росіянин, Іван Ілліч Тінтун, мати — циганка, Земфіра Асанівна Аджі. Через те, що батьки жили у громадянському шлюбі, Рустам був записаний на прізвище матері. Себе вважає циганом. Крім Рустама в подружжя було ще п'ятеро дітей. Всі вісім членів родини жили у невеликій двокімнатній квартирі з водою і туалетом на вулиці. Дитинство було бідним, бо батько був простим робітником з благоустрою парку, мати, як і багато інших представниць її національності, ворожила, або торгувала чимось.

Боротьбою почав займатися з 1982 року. Перший тренер — Микола Пустовалов, згодом тренувався у Геннадія Узуна. Останній допоміг Рустаму переселитися до гуртожитку, через те, що хлопцю було важко повноцінно займатися спортом і жити в тісній без зручностей квартири, в якій було завжди гамірно, і, до того ж, палили. Згодом дещо поліпшилося і матеріальне становище спортсмена, який почав отримувати збалансоване харчування на зборах, що проходили по сім-вісім разів на рік. Коли Аджі став чемпіоном Радянського Союзу, отримував більш-менш пристойну зарплату.

У 1992 році став віце-чемпіоном Європи серед молоді. Виступав за борцівські клуби «Азовмаш» та «Гелікон» (обидва Маріуполь). Чемпіон (1993–94, 1998) та володар Кубка (1998—2000) України. Відразу ж після його перемоги на чемпіонаті світу 1995 року до Рустама Аджі підійшов чемпіон світу, олімпійський чемпіон, президент Федерації спортивної боротьби Росії Михайло Маміашвілі і запропонував квартиру в Москві і хорошу зарплату, тільки щоб Рустам переїхав до Росії. Аджі відмовився, бо не хотів бути невдячним тренерам і клубу, що так багато для нього зробили. Натомність президент клубу «Азовмаш» Олександр Савчук вручив чемпіони ключі від машини і трикімнатної квартири.

У 2004 році після декількох поразок від молодого Володимира Шацьких, що згодом стане другим після Аджі українським чемпіоном світу з греко-римської боротьби, Рустам завершує виступи. Хоча на той момент йому було лише 31 рік — невеликий вік для борця, Аджі вирішує не брати участі в змаганнях, оскільки вважає неприйнятним для себе не бути першим. До того часу він заочно закінчив Донецький інститут фізкультури. Спортсмен переходить на тренерську роботу. Стає тренером Спортивного клубу «Азовмаш», з 2005 почав тренувати молодіжну збірну України з греко-римської боротьби. За 5 років збірна команда України, очолювана Аджі, завоювала 27 медалей на чемпіонатах Європи та світу.

• Медаль «За працю і звитягу» (2013) — за підготовку бронзового призера з греко-римської боротьби на літній Універсіаді 2013 Дмитра Пишкова.[2]

• Аджі, Рустам Іванович // ВУЕ
• Статистика виступів на міжнародних змаганнях. Institut für Angewandte Trainingswissenschaft (укр. Інститут прикладних навчальних наук). (англ.)
• Профіль на сайті wrestling.ncp.ru (англ.), (рос.)^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
• Олімпійський профіль на сайті sport.references.com (англ.)
• Енциклопедія сучасної України
• В гостях у Рустама АДЖИ, чемпиона мира по греко-римской борьбе // «Приазовский рабочий». 09.12.2011 (рос.)
• Рустам Аджи: «Вперед и ввысь!» // «Мариупольские новости». 11.12.2013 (рос.)
• Рустам Аджи: Якби залишився у циганському таборі, був би ніким // «Україна молода». 14.03.2008