Маміашвілі Михайло Геразійович

Маміашвілі Михайло Геразійович (нар. 21 листопада 1963(19631121), Конотоп, Сумська область, Українська РСР, СРСР) — радянський борець греко-римського стилю, Олімпійський чемпіон, Заслужений майстер спорту СРСР (1988), Заслужений тренер СРСР (1992), Почесний громадянин міста Конотоп.

Михайло Маміашвілі
Народився 21 листопада 1963(1963-11-21) (58 років)
Конотоп, Українська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР→
 Росія
Діяльність борець греко-римського стилю
Відомий завдяки спортсмен
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Знання мов російська
Титул олімпійський чемпіон
Військове звання полковник
Родичі батько — Маміашвілі Геразі Арчіловіч (1937—1997), мати — Маміашвілі Віра Григорівна (1938 р.н.)
Діти Тамара (1984 р.н.), Татіана (1989 р.н.), Єлизавета (2000 р.н.)
Вага 82 кг
Зріст 177 см.
Нагороди

Олімпійські медалі
Представник  СРСР
борець греко-римського стилю
Золото 1988 Сеул

Початок виступів

Народився 21 листопада 1963 р. в м. Конотоп Сумської області. З 13 років почав заняття боротьбою. Перший тренер — Єфремов Анатолій Семенович. З 1970 року по 1978 М.Маміашвілі навчався в Конотопській загальноосвітній школі № 7. У 1974 році почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ[1].

У 1978 році з батьками переїхав до Москви, де продовжив заняття боротьбою в борцівському центрі олімпійської підготовки «Трудові резерви» під керуванням тренера Е. К. Задиханова. Виступав за спортивне товариство «Трудові резерви».

Перші перемоги

У 1982 році виграв Всесоюзні гри молоді. У 20-річному віці у 1983 році М.Маміашвілі виграв багато змагань: Спартакіаду народів СРСР, чемпіонат світу серед юніорів, чемпіонат СРСР, а також чемпіон світу з боротьби. Як наймолодший учасник чемпіонату в Києві був визнаний найбільш технічним борцем чемпіонату[2].

Олімпійські ігри 1988 року

На Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі виступав у категорії до 82 кілограмів.

Змагання:

  • В першому колі на 5-й хвилині за явною перевагою з рахунком 15:0 виграв у Убальдо Родрігеса (Пуерто-Рико);
  • У другому колі на 5-й хвилині виграв у Ернесто Рацціно (Італія) з огляду на пасивне ведення боротьби противником;
  • В третьому колі на 6-й хвилині програв Богдану Дарашу (Польща) з огляду на пасивне ведення боротьби;
  • В четвертому колі за балами з рахунком 11:0 виграв у Майка Буллмана (Німеччина);
  • В п'ятому колі за балами з рахунком 6:3 виграв у Горана Касум (Югославія);
  • В шостому колі за балами з рахунком 8:0 виграв у Кім Сон Гу (Південна Корея) і вийшов у фінал;

У фіналі за балами з рахунком 10:1 виграв у Тібора Комаромі (Угорщина) і став олімпійським чемпіоном[3]

Манеру боротьби Михайла Маміашвілі відомий тренер Геннадій Сапунов охарактеризував так:

Миша Маміашвілі якщо захоплював суперника за голову, то або її відривав, або від опонента, якщо все ж таки вдавалося викрутитися, залишалася тільки половина борця, і результат сутички не викликав сумнівів[4]

.

Тренерська кар'єра

У 1986 році М.Маміашвілі закінчив Омський державний інститут фізичної культури, отримавши спеціальність тренера-викладача.

В 1990 році закінчив курси інструкторів по спорту вищої кваліфікації при Військовому інституті фізичної культури Омського державного інституту фізичної культури[5].

В 1991 році був призначений головним тренером збірної Росії з греко-римської боротьби. Очолював Об'єднану команду СНД на Олімпіаді 1992 року У 1998—2002 роках — начальник Центрального спортивного клубу армії. З 1995 року — віце-президент Федерації спортивної боротьби Росії, з 2001 року — Президент Федерації спортивної боротьби Росії. Член бюро Міжнародної федерації аматорської боротьби (FILA). Член виконавчого комітету національного олімпійського комітету Росії, а з 2001 року віце-президент олімпійського комітету Росії[6].

Визнання

Михайлу Маміашвілі присвоєно звання «Почесний громадянин Конотопа».

Іменем Михайла Маміашвілі в Конотопі названий ДЮСШ.

Конотопська міська рада планує позбавити Михайла Маміашвілі звання «Почесний громадянин Конотопа» та перейменувати ДЮСШ[джерело?].

Родина

Одружений з Маміашвілі Маргаритою Володимирівною (1962 р. н.). У них народилось троє дітей:

  • Тамара (1984 р.н.);
  • Татіана (1989 р.н.) — випускниця МГІМО, одружена з сином Федора Бондарчука Сергієм. В грудні 2012 р. у них народилася дочка Маргарита, а в травні 2014 року — дочка Віра.
  • Єлизавета (2000 р.н.)

Живе в Москві.

Звання

Володар Золотого поясу кращого борця світу (1986, 1988)

Нагороди

Бібліографія

Є автором і співавтором багатьох науково-методичних робіт, в тому числі:

  • «Цільова комплексна програма підготовки збірної команди Росії з греко-римської боротьби до Олімпійських ігор 2000 року» (1996)
  • «Функціональна схема управління процесом вдосконалення в видах єдиноборств» (1998)
  • «Методика швидкісно-силової підготовки борців» (1998)
  • «Система комплексного контролю в видах єдиноборств» (1998).

Примітки
  1. Ігнатенко, Г. П. Ними пишається наше місто [Текст] / Г. П. Ігнатенко; кер. Л. М. Ткаченко // Краєзнавчий збірник / Уклад.: Н. О. Леміш, В. Б. Звагельський; Ред.кол.: Н. В. Барбара, В. О. Борошнєв, О. М. Волкова та ін. — Суми-Конотоп: СумДУ, 2013. — Вип.1. — С. 239—240.
  2. Михаил Мамиашвили (Mihail Mamiashvili)
  3. Mikhail Mamiashvili Biography and Olympic Results|Olympics at Sports-Reference.com.
  4. Геннадий Сапунов: звериный интеллект. Слухи о его смерти сильно преувеличили — Прессбол
  5. Джулфалакян Левон — другие виды — Спорт — Армения и Арцах — Армения
  6. Спортивная Россия — ОТ СПОРТИВНЫХ ПОБЕД К ВОЗРОЖДЕНИЮ РОССИИ! — МАМИАШВИЛИ Михаил Геразиевич
  7. Указ Президента Російської Федерації від 5 грудня 2014 року № 756 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації»
  8. Указ Президента Російської Федерації від 19 квітня 2001 року № 450. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 21 серпня 2016.
  9. Указ Президента Російської Федерації від 6 січня 1997 року № 1[недоступне посилання з квітня 2019]
  10. Указ Президента України № 755/2012 від 25 грудня 2012 року «Про відзначення державн Нагороди України» Архівовано 31 грудня 2012 у Wayback Machine. (укр.)
  11. Розпорядження Президента Російської Федерації від 19 червня 2013 року № 245-рп. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 21 серпня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.