Ворожіння

В українському народі в давнину ворожили не тільки відьми, волхви чи ворожбити, але й пересічні люди. Ворожили на різні «теми»: який буде рік, коли на Введіння стільки-то води, а на Юрія трави; скільки на Введіння води, стільки влітку молока; хто перший прийде до хати (буде полазником) на Новий рік; якою буде доля у дівчини і т. ін. Найпопулярнішим днем для ворожіння в Україні є ворожіння в рамках Андріївського обряду[1].

Ворожіння у стародавні часи було необхідним елементом язичницького богослужіння. Особливо це стосується ворожіння жеребом, суть якого полягала в розгадуванні не надто складних знаків. Інколи для цього використовували трісочки, в яких один бік білий, а другий чорний (білий означав успіх, чорний — невдачу).

Скіфи ворожили за допомогою вербових гілочок та липової кори. Цим займалися енареї — жінкоподібні чоловіки, кому мистецтво пророкування, мовляв, дарувала сама Афродита. Під час жертвоприношень також відбувалися ворожіння з метою довідатися про волю богів. Часто-густо вони вказували на жертву[2][3]. Подібне зафіксоване й у «Повісті врем'яних літ» під 983 p.: жереб кидали на отроків і дівчат; на кого він випадав, того й приносили в жертву, бо нібито такою була воля богів[4].

У сучасності, несхильні до повір'їв чи окультизму, люди задля вирішення спірних варіантів використовують монету, що за змістом теж є ворожінням.

Книга Змін — один з найдавніших пам'яток писемності в світовій цивілізації, більш того, вона вважається однією з основ китайської древньої культури і філософії. Уже в VIII—VII століттях до нашої ери китайці пророкували майбутнє за цією системою, а створили її ще раніше — більше 3 тис. Років тому.[5]

• Руни
• Книга перемін
• МО
• Хіромантія

• Ю. Г. Писаренко. Ворожіння // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 633. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• В. К. Борисенко. Ворожіння // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Я. Головацький. «Виклади давньоруських легенд, або міфологія», с. 59-60.
• М.Максимович. «Дні та місяці українського селянина», с.140-141.
• Я.Боровський, «Світогляд давніх киян», с. 40, 64.
• О.Бучма, «Релігії стародавніх спільнот», с.69.
• Г.Скрипник, О.Курочкін. Народні вірування, демонологія, космогонія // Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — К.: Либідь, 1993. — С.2І6-226, с.218.
• О.Курочкін. Українські новорічні обряди: «Коза» і «Маланка». — Опішне, 1995.— с.218
• В.Иванов, В.Топоров. Исследования в области славянских древностей: Лексические и фразеологические вопросы реконструкции текстов. — М.: Наука, 1974.
• Б.Успенский, Филологические разыскания в области славянских древностей / Реликты язичества в восточнославянском культе Николая Мирликийского/. — М.: Изд-во Мос, ун-та, 1982. — с.55, 56, 62, 86, 104 та ін.
• А. Гура, Символика животных в славянской народной традиции (Традиционная духовная культура славян / Современные исследования). — М., Индрик, 1997 — с.84.

• Ворожіння // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 211. — 1000 екз.
• Прислухатися // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1497. — 1000 екз.
• 208/mode/1up?view=theater Ворожіння; Гадання // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 200; 208.