Адріан Блаау

Адріан Блаау (нід. Adriaan Blaauw; 12 квітня 1914, Амстердам, Нідерланди — 1 грудня 2010[4], Гронінген, Нідерланди) — голландський астроном, член Нідерландської королівської АН (1963).

Адріан Блаау
нід. Adriaan Blaauw
Народився 12 квітня 1914(1914-04-12)
Амстердам, Нідерланди
Помер 1 грудня 2010(2010-12-01) (96 років)
Гронінген, Нідерланди
Країна  Нідерланди
Діяльність астроном, викладач університету
Alma mater Лейденський університет, Гронінгенський університет
Галузь астрономія
Заклад Європейська південна обсерваторія,
Лейденський університет
Посада президент і ESO’s Director Generald
Звання професор
Науковий керівник Pieter Johannes van Rhijnd
Аспіранти, докторанти Hugo van Woerdend[1], T.S. van Albadad[1], Lucien Lucas Eduard Braesd[1], Floor van Leeuwend[1] і Eugène de Geusd[1]
Членство Американська академія мистецтв і наук, Нідерландська королівська академія наук, Міжнародний астрономічний союз[2] і Європейська академія[3]
Відомий завдяки: формування зірок
Нагороди

медаль Кетрін Брюс (1989)

премія Жуля Жансена (1978)

Член Американської академії мистецтв і наук

 Адріан Блаау у Вікісховищі

Біографія

Народився в Амстердамі. 1938 року закінчив Лейденський університет. У 1938—1945 працював в Астрономічній лабораторії ім. Я. К. Каптейна Гронінгенського університету, в 1945—1948 — в Лейденській обсерваторії, в 1948—1953 викладав астрономію в Лейденському університеті. У 1953—1957 працював в Чиказькому університеті і Єркській обсерваторії (США). У 1958—1968 — директор Астрономічної лабораторії ім. Я. К. Каптейна, в 1957—1970 — професор Гронінгенського університету, в 1970—1974 — генеральний директор Європейської південної обсерваторії. З 1975 — професор Лейденського університету. Президент Міжнародного астрономічного союзу (1976—1979).

Наукові роботи присвячені зоряній астрономії, вивченню змінних зірок. Досліджував основні характеристики різних типів зоряного населення Галактики — просторовий розподіл, кінематичні особливості, світність, вік, хімічний склад. Спільно з X.Р.Морганом здійснив аналіз просторових рухів довгоперіодичних цефеїд, що дозволило дуже точно обчислити абсолютні величини цього класу зірок і тим самим уточнити шкалу галактичних відстаней. 1948 року спільно з Отто Струве виконав детальне дослідження спектральних змін RR Ліри протягом повного циклу ефекту Блажко. 1953 року спільно з М. Саведовим встановив залежність між періодом і світністю для змінних типу β Цефея. У 1952—1956 вивчив власні рухи зірок у ряді O-асоціацій у зв'язку з проблемою нестійкості і розпаду цих зоряних груп. 1961 року запропонував гіпотезу про зв'язок швидких OB-зір зі спалахами наднових, згідно з якою OB-зорі можуть набувати аномально великих просторових швидкостей після вибуху одного з компонент тісної подвійної пари.

Визнання
  • Премія П. Ж. С. Жансена Французького астрономічного товариства (1978).
  • Медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1989)
  • На його честь названо астероїд 2145 Блаау[5]

Див. також

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. NNDB — 2002.
  3. https://www.ae-info.org/ae/User/Blaauw_Adriaan
  4. Announcement. ESO (англ.). Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2010.
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.