Азербайджанська залізниця

Азербайджанська залізниця була утворена в червні 1967 (раніше входила до складу Закавказької залізниці). Пролягала в основному територією Азербайджанської РСР (95 %). Межувала на півночі з Північно-Кавказькою залізницею (станція Дербент), на заході з Закавказькою залізницею (станції Беюк-Кясік і Норашен). На півдні проходила уздовж державного кордону СРСР з Іраном. Експлуатаційна довжина 1868 км (1 січня 1969). Будівництво почалося в кінці 70-х років 19 століття. У 1880 здана в експлуатацію лінія Баку — Сабунчі — Сурахани, яка спочатку призначалася для вивезення нафти, але після будівництва нафтопроводів стала переважно пасажирською. У 1883 побудована лінія Баку — Беюк-Кясік — Тбілісі, яка створила з раніше прокладеними лініями від Тбілісі до Батумі і Поті прямий залізничний зв'язок між портами Каспійського і Чорного морів; в 1900 — Баладжари — Дербент, що пов'язала райони Закавказзя з Північним Кавказом та іншими районами країни ; в 1908 — Джульфа — Норашен — Масіс, що з'єднала прикордонну (з Іраном) станцію Джульфа з Єреваном та іншими пунктами Закавказзя. Для освоєння Дашкесанского залізорудного родовища і вивезення руди в 1950 побудована лінія Алабашли — Кущинський Міст. У складі дороги — перша в СРСР електрифікована лінія Баку — Сабунчі (1926). До 1968 електрифіковані напрямки

• Беюк-Кясік — Уджари
• Баку — Кішли — Сумгаїт
• Баладжари — Дуванна
• Алабашли — Кушчінскій Міст та деякі інші лінії невеликої довжини.

У 1967 вантажообіг Азербайджанської залізниці становив 1,1 % від вантажообігу всієї мережі; на магістралях Баку — Дербент і Баладжари — Беюк-Кясік вантажонапруженість була вельми висока. Азербайджанська залізниця відправляла за рік понад 30 млн т різних вантажів; найбільшу питому вагу мали нафтовантажі (42 %), потім залізна руда, цемент та інші будматеріали, хімічні і мінеральні добрива, метали і вантажі сільського господарства. У ввезення та транзит переважало вугілля, лісоматеріали, машини, обладнання, зерно, вантажі легкої промисловості.