Айзикович Марк Львович

Марк Львович Айзикович (нар. 21 липня 1946 року, Полтава, Українська РСР пом. 17 березня 2013, Берлін, Німеччина) радянський і український музикант, співак, актор, композитор, художній керівник (з 1983 року) і соліст легендарного ВІА «Фестиваль», з 1991 року — керівник «Театру єврейської пісні» в Берліні.[1] У 2005 році отримав звання «Людина року» у Нью-Йорку.[2] У 2010 році був відзначений урядом Німеччини нагородою за активну роботу по інтеграції.[3]

Айзикович Марк Львович
нім. Mark Aizikovitch
Основна інформація
Дата народження 21 липня 1946(1946-07-21)
Місце народження Полтава, Українська РСР, СРСР
Дата смерті 17 березня 2013(2013-03-17) (66 років)
Місце смерті Берлін, Німеччина
Громадянство СРСР і Німеччина
Професії актор, композитор, співак

Біографія

Марк Айзикович народився в родині м'ясника, який тримав ряд на продуктовому ринку. У шкільні роки займався в одному з кращих у Радянському Союзі Театрі юнацької творчості (ТЮТ). Вже тоді добре співав, а на сцені йому доводилося грати виключно принців.

У 1970 році закінчив Харківський інститут мистецтв за спеціальностями «акторська майстерність» та «вокал», працював у Дніпропетровському театрі. В 1973 році Марк Айзикович поїхав працювати актором — режисером на Сахалін, співав у ресторані «Прибій».

У 1976 році став вокалістом полтавського фольклорного рок-ансамблю «Краяни». У листопаді 1977 року на його базі спільно з композитором Максимом Дунаєвським створив ВІА «Фестиваль».[4][5] З тих пір музиканти ансамблю «Фестиваль» записали інструментальну музику до 36 легендарних фільмів і мультфільмів: таким як «Д'артаньян і три мушкетери», «Ах, водевіль, водевіль...», «Летючий корабель», «Проданий сміх», «Куди він дінеться!», «Сім щасливих нот», «Трест, який лопнув», «Маленька послуга», «Острів скарбів», «Світла особистість» та інші. На гастролях з ансамблем виступали Михайло Боярський, Микола Караченцов, Павло Сміян, Жанна Рождественська, Людмила Ларіна та Ірина Понаровська.

У 1990 році, після розпаду групи, Марк Айзикович поїхав до Німеччини. На початку його зарубіжної кар'єри він познайомився з німецьким виконавцем пісень на їдиш Карстеном Тройке, який запросив Марка, який був носієм цієї мови, але ніколи до того не стикався професійно з єврейським фольклором, до своєї програму. Через декілька років Айзикович вже виступав з власними сольними концертами; став автором музики до більш ніж 20 фільмів і музичних виставах. У Німеччині Марк Айзикович знявся в шести художніх фільмах, зіграв близько десятка ролей на театральній сцені, записав 11 компакт-дисків з єврейськими піснями і підготував 7 концертних програм.[6] У 1991 році створив і очолив у Берліні «Театр єврейської пісні», з яким об'їздив майже всю Європу. За десять років у театрі зіграли 12 прем'єр — «Тев'є-молочник» Шолом-Алейхема, «Йов» за романом Йозефа Рота, «Мегілу» Іцика Мангера, «Хумешлидер» М. Сафіра, а також сучасні твори.

Помер Марк Айзикович 17 березня 2013 року в Берліні від онкологічного захворювання.[7]

Фільмографія

Ролі в кіно

Аудіопостановки за участю Марка Айзиковича

  • 1982 — «Летючий корабель» (вініл) Полкан
  • 1983 — «Три мушкетери» (вініл) Портос[8][9][10]

Дискографія

Відомі пісні у виконанні Марка Айзиковича

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.