Акт про спадкування престолу (Велика Британія)

Акт про спадкування престолу або Акт про влаштування (англ. Act of Settlement) — законодавчий акт, прийнятий парламентом Англії у 1701 році, який позбавив католицьку чоловічу лінію Стюартів прав на престол на користь протестантки Софії Ганноверської та її нащадків.

Акт про спадкування престолу; крупним шрифтом виділено початок: «Вільгельм Третій, з Божої милості»

Повна назва — «Акт про подальше обмеження влади монарха та найкращу охорону прав і свобод підданих», Акт називають також «Білль…» або «Закон про спадкування престолу в Англії». Це одна з частин британської Конституції — поряд із Хабеас корпус актом та Біллем про права 1689 року.

Історичний контекст

Акт було прийнято за часів царювання короля-протестанта Вільгельма III Оранського, безпосередньою наступницею якого була його своячка Анна. Усі діти Анни померли немовлятами або в дитинстві, останній, 11-річний герцог Глостерський, помер у 1700 році. Ця смерть підіймала неминуче питання про подальше спадкування престолу, оскільки всі найближчі родичі дому Стюартів були католиками. Громадська думка в Англії та Шотландії була категорично проти зайняття престолу католиками: це могло призвести до ліквідації завоювань Славної революції 1688 року, тим паче що найближчим претендентом був однокровний брат Анни — син вигнаного до Франції Славною революцією Якова II. За умов Війни за іспанську спадщину претендент «Яків III», який проживав у Франції, перебував у таборі ворогів Англії й мав підтримку Людовіка XIV.

Правила спадкування престолу

Відповідно до Акту монархом в Англії (а потім, з 1707 року, і у Великій Британії) могла бути тільки особа, що перебуває у в євхаристичному спілкуванні з Англіканською Церквою. Від спадкування престолу усувались:

  • особи католицького віросповідання,
  • особи, які стали до шлюбу з католиками [1], а також
  • потомство тих і інших.

Відповідно до Акту після майбутньої королеви Анни від престолу були поступово усунуті:

  1. її брат Яків (Старий претендент),
  2. принци Савойського дому — нащадки Генрієтти, герцогині Орлеанської, дочки Карла I,
  3. принци Пфальцського дому — нащадки синів Єлизавети, дочки Якова I.

Відповідно до Акту наступницею Анни було призначено її двоюрідну тітку — наймолодшу дочку Єлизавети Пфальцської — Софія Ганноверська, вдова протестантського ганноверського курфюрста Ернста Августа. Але Софія померла за місяць до Анни, і на британський престол вступив її син, ганноверський курфюрст Георг I. Таким чином, Велика Британія вступила до особистої унії з Ганновером під владою Ганноверської династії (Вельфів).

Інші правові положення

Окрім порядку спадкування престолу в Акті було закладено, що за королівським помилуванням неможна зупинити провадження за порушеним палатою громад звинуваченням, а у судовій системі було проголошено незмінність суддів (неможливість їх усунення з посади за розпорядженням монарха; зняття з посади судді, який скоїв проступок стало можливим тільки за рішенням обох палат парламенту).

Перегляд Акту про спадкування престолу

Незважаючи на опозицію з боку католицької церкви, що зросла на хвилі ліберальних настроїв, яка вважала Акт образою для католиків та утиском їхніх прав, Акт про спадкування престолу чинний і нині.

Примітки
  1. Особи, чия дружина (чоловік) прийняли католицизм після шлюбу, від спадкування не усуваються, наприклад, Едвард, герцог Кентський.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.