Війна за іспанську спадщину

Війна́ за іспа́нську спа́дщину  — війна 17011714 років між Великою Британією, Австрією, Нідерландами, Португалією і Данією проти Франції, Іспанії і Баварії. Конфлікт розпочався в 1701 році після смерті іспанського імператора Карла ІІ, який заповів трон Філіпу Анжуйському — внукові французького короля Людовіка XIV. Це викликало незадоволення імператора Священної Римської імперії Леопольда І, який спробував захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів. Таким чином, на початках це був конфлікт винятково Франції та Священної Римської імперії. Проте ситуація кардинально змінилась, коли Людовік XIV почав активно розширювати свої володіння, стаючи на перешкоді реалізації інтересів Англії та Республіки Об'єднаних провінцій (Голландської Республіки). Тож, Англія, Республіка Об'єднаних провінцій та ще ряд європейських держав об'єднуються в антифранцузький блок, метою якого було не допустити посилення Франції. Війна охопила не лише терени Європи, а й Північної Америки, де дістала назву «війни королеви Марії», де англійська корона намагалась витіснити французів з їхніх колоніальних володінь.

Війна за іспанську спадщину
Португальсько-іспанські війни, Австрійсько-французькі війни
Луї Жозеф де Вандом та Філіп V Анжуйський, зображені після перемоги в Битві при Вільявісйосі

Луї Жозеф де Вандом та Філіп V Анжуйський, зображені після перемоги в Битві при Вільявісйосі
Дата: 9 липня 1701 - 7 вересня 1714

(13 років, 1 місяць, 4 тижні та 1 день)

Місце: Європа,Північна Америка та Південна Америка
Результат: По Утрехтському, Раштадському та Баденскому мирних договорах:
Сторони
Королівство Великої Британії
Республіка Об'єднаних провінцій
Священна Римська імперія
Королівство Арагон
Королівство Португалія
(з 1703 року)
Герцогство Савойя
(з 1703 року)
Королівство Пруссія
Курфюрство
Ганновер
Королівство
Франція

Королівство Іспанія
Королівство
Леон і Кастилія

Королівство Наварра
Країна Басків
Курфюрство
Баварія

Мантуанське герцогство
Кельнське архієпископство
Кзязівство Трансільванія
Командувачі
Королева Анна
Герцог Мальборо
Граф Голуей
Леопольд І
Йосиф І
Карл VI
Вільгельм Людвіг Баденський
Євгеній Савойський
Педру II
Жуан V
Фрідріх I
Фрідріх I
Георг I
Віктор Амадей II
Людовік XIV
Маршал Віллар
Герцог Бервік
Герцог Вандом
Герцог Віллеруа
Філіп V
Максиміліан ІІ
Карл Фердинанд Гонзага
Фаренц II Ракоці
Військові сили
220 000 450 000
Втрати
невідомо невідомо

Війна тривала понад десятиліття, в ній проявились таланти таких відомих полководців, як герцог де Віллар та герцог Бервік (Франція), герцог Мальборо (Англія) і принц Євгеній Савойський (Австрія). Війна завершилась підписанням Утрехтського (1713) та Раштадського (1714) мирних договорів. В результаті Філіп отримав право успадкувати іспанський престол під іменем Філіпа V, проте втратив право спадкувати французький престол, що розірвало династичний союз корон Франції та Іспанії. Австрійці отримали більшість іспанських володінь в Італії та Нідерландах, проте Іспанія зберегла за собою свої заморські володіння. В результаті гегемонії Франції в Європі було покладено кінець, а ідея балансу сил, що знайшла відображення в Утрехтському договорі, стала частиною міжнародного порядку.

Передумови

Через те, що Карл ІІ Іспанський був фізично та психічно хворим, а інших представників династія Габсбургів по чоловічій лінії не мала, питання про спадкування величезної Іспанської імперії було предметом постійного обговорення[1].

На іспанську спадщину претендували дві династії: французькі Бурбони та австрійські Габсбурги, що були тісно пов'язані з іспанським імператорським двором[2].

Найлегітимнішим з точки зору іспанців претендентом на престол був син Людовіка XIV Людовік Великий Дофін, що був його єдиним законнонародженим сином від Марії Терезії Іспанської, що була старшою сестрою Карла ІІ. Крім того, Людовік XIV був двоюрідним братом Карла II, бо його матір'ю була Анна Австрійська, сестра іспанського короля Філіпа IV. Проте й тут виявилась невелика проблема: що Анна Австрійська, що Марія Терезія відмовилися від власних прав на престол після одруження, хоча в другому випадку відмова не набула чинності, бо її умовою була виплата Іспанією Франції приданого інфанти, чого французи так і не дочекались. Отож, дофін Людовік мав вагомі права претендувати на іспанський престол.

Другим претендентом на іспанський престол був Леопольд І — імператор Священної Римської імперії, що належав до австрійської гілки Габсбургів. 1703 року був підписаний Взаємний пакт про престолонаслідування - угода щодо престолонаслідування (спадкоємства трону) ерц-князями Йосифом І та Карлом Австрійським.

Примітки

  1. Борисов Ю. Дипломатия Людовика XIV. — М.: Международные отношения, 1991. — С. 271—273
  2. Борисов Ю. Дипломатия Людовика XIV. — М.: Международные отношения, 1991. — С. 273—274

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.