Алан Маклафлін

У липні 1983 року закінчив школу, після чого тренувався разом з «Манчестер Юнайтед». Напередодні старту сезону 1985/86 років переведений до першої команди, однак в її складі не зіграв жодного офіційного поєдинку. Натомість провів 40 матчів за резервну команду «червоних».

Після відходу з Олд Траффорд, Алан грав у товариському турнірі за «Сток Сіті», але до підписання контракту справа так і не дійшла. Взяв участь у виїзному товариському матчі проти «Даргем Юніверситі». Після цього «Олдем Атлетік» запросив Алана на тижневий перегляд, але в серпні 1986 року гравець обрав «Свіндон Таун», який напередодні цього виборов путівку до Третього дивізіону Футбольної ліги. У новій команді дебютував 12 вересня 1986 року в нічийному (2:2) поєдинку проти «Ньюпорт Каунті». Однак він не відповідав стилю гри «лонг болу» тодішнього тренера Лу Макарі, а через сім місяців та дев'яти зіграних перейшов в оренду до «Торкі Юнайтед». Його кар'єра в «Свіндоні», здавалося, закінчилася, коли він повернувся до «Торкі» на початку наступного сезону для чергової оренди, але дискваліфікації інших гравців означали, що Маклафлін отримав ще один шанс у першій команді, і незабаром він зарекомендував себе як стабільний гравець основи «Свідона».

Саме за наступника Макарі на посаді головного тренера клубу Освальдо Арділеса Маклафлін справді розквітнув. У дебютному для Арділеса сезоні на тренерському містку «Свідона» регуляно виходив на поле, відзначився 16-ма голами. Прекрасний для себе сезон завершив 28 травня 1990 року на Вемблі переможним голом у фіналі плей-оф проти «Садерленда». Однак напередодні початку наступного сезону городян понизили в Футбольній лізі за нерегулярні виплати гравцям. Це спочатку означало, що «Сандерленд» вийшов до Першого дивізіону, а Свіндон понижений до третього дивізіону; своє ж місце у Другому дивізіоні він втратив на користь представника Третього дивізіону «Транмер Роверз», який програв у фіналі плей-оф за право підвищитися в класі. Однак після подачі апеляції, «городянам» повернули місце в Другому дивізіоні.

Тим часом «Свіндон» почав відчувати фінансові проблеми, через що довелося продавати гравців. У грудні 1990 року Алан перейшов з «городян» до «Саутгемптона» за рекордні для клубу 1 мільйон фунтів стерлінгів. Однак Маклафіну не вдалося набрати форми, яку він демонстрував у «Свіндон Таун», через що довелося відправитися в оренду спочатку до «Астон Вілли», а згодом — до «Портсмута»[1].

в останньому з вище вказаних клубів добре зарекомендував себе, тому керівництво «Портсмута» вирішило зробити ставку на нього. У лютому 1992 року Алан переїхав на Фраттон Парк за 400 000 фунтів стерлінгів, провівши лише 29 виступів за «Святих». Він допоміг «Портсмуту» вийти в півфінал Кубку Англії 1992 року, відзначившись переможним голом у чвертьфінальному поєдинку проти «Ноттінгем Форест», але в півфіналі його команда зустрілася з «Ліверпулем» й поступилася в серії післяматчевих пенальті. Допоміг «Портсмуту» поборотися за вихід до Прем’єр-ліги 1992/93, але «Вест Гем Юнайтед» отримав автоматичне підвищення, а команда Маклафіна програла в плей-оф «Лестер Сіті».

у грудні 1999 року проданий у «Віган Атлетік» за 260 000 євро. Однак травми завадили йому закріпитися в основі команди, через що він провів лише 22 матчі за «Віган», в яких відзначився трьома голами. Єдиним голом у чемпіонаті відзначився в поєдинку проти «Джиллінгема», а також відзначився дублем у матчі Трофею Футбольної ліги проти «Олдем Атлетіка»[2].

У грудні 2001 року перейшов вільним агентом до «Рочдейла» й допоміг команді вийти в плей-оф у 2001/02, де двічі виконував пенальті в останньому турі чемпіонату проти «Бристоль Роверз»[3].

Наприкінці своєї кар’єри Маклафлін приєднався до «Форест Грін Роверз» чк гроаючий тренер на сезон 2002–2003 року. Взяв участь у поєдинку першого раунду Кубку Англії проти «Ексетер Сіті», який транслювався в прямому ефірі на BBC Match of the Day[4]. Наприкінці сезону Маклафлін завершив кар'єру гравця, щоб сконцентруватися на тренерській роботі в клубі.