Александар Живкович (футболіст, 1912)

Виступав у складі загребського клубу «Конкордія». В 1930 році виграв з командою перший в її історії титул чемпіона Югославії. Для потрапляння до фінального турніру клуб посів друге місце у чемпіонаті Загреба, а потім у кваліфікації переміг «Ілірію» з Любляни (6:1 і 6:0). На рахунку Живковича по два голи у кожному з матчів.[3]. У фінальному турнірі виступало 6 команд. Перед останнім десятим туром чотири клуби зберігали шанси на титул, причому «Конкордія» була лідером, на одне очко випереджаючи БСК, «Хайдук» і «Югославію». Двоє останніх зіграли між собою внічию 1:1. «Конкордія» дома приймала БСК і здобула перемогу з рахунком 4:2, два голи забив Іван Павелич, а по одному разу відзначились Борис Праунспергер і Александар Живкович[4]. За грою спостерігало 15 000 глядачів, які після свистка винесли гравців клубу з поля на своїх плечах, а на вулицях міста відбувались довгі гуляння з нагоди першого в історії клубу чемпіонства[5]. На рахунку Живковича 8 матчів і 5 голів у фінальному турнірі[6].

У 1931 році став з командою срібним призером чемпіонату, зігравши у фінальному турнірі 3 матчі, в яких забив 4 голи[7].

Сезон 1931—1932 років провів швейцарській команді «Грассгоппер». Став володарем Кубка Швейцарії. Клуб з Цюриха впевнено пройшов турнірну дистанцію, зокрема, у півфіналі розгромив «Базель» з рахунком 8:1, а у фіналі завдав поразки «Уранії» з рахунком 5:1. Живкович забив по голу в обох цих матчах[8]. Примітними партнерами Александара у складі клубу були зірки тогочасного швейцарського футболу Северіно Мінеллі і брати Макс і Андре Абегглени, а також ще один югославський бомбардир Іван Хітрець.

В 1932 році повернувся на батьківщину в клуб «Граджянскі». У першому сезоні Живкович забив 10 голів, ставши найкращим бомбардиром команди, яка посіла невисоке для себе шосте місце[9]. В 1934 році був учасником так званого Кубка семи — турніру, який організували 7 провідних клубів Югославії, як альтернативу національному чемпіонату, який у сезоні 1933/34 не був проведений через те, що клуби не досягли згоди щодо формату його проведення. На рахунку Александара 9 матчів і 5 голів у рамках турніру, за результатами якого «Граджянскі» зайняв п'яте місце[10]. Того ж року став переможцем Кубка Загреба. Виступав у складі лише у одному матчі, але це був фінальний поєдинок проти «Конкордії» (3:1)[11]. В 1935 році став з командою бронзовим призером національного чемпіонату, забивши 14 голів у фінальному турнірі[12] (а також три у кваліфікації). Також вдруге став переможцем Кубка Загреба, зігравши три матчі, в яких забив два голи[13].

У 1935—1938 роках виступав у складі французького клубу «Расинг». В першому ж сезоні став з командою чемпіоном Франції, зігравши у сезоні 7 матчів, у яких забив 5 голів[14]. Того ж сезону клуб виграв Кубок Франції, Живкович у фіналі не грав[14]. Наступного сезону команда посіла третє місце у чемпіонаті, а ще через рік опустилась аж на 13-те місце. В 1938 році Александар недовго виступав у іншому паризькому клубі — СА Париж, після чого приєднався до клубу «Сошо».

В друге приєднався до складу «Граджянскі» в 1940 році. Зіграв 5 матчів і забив 3 голи в чемпіонаті Хорватської бановини[15].

Був високим, струнким футболістом, що грав елегантно і мав хорошу техніку, був улюбленцем уболівальників[16].

Під час Другої світової війни був дипломатом Незалежної Держави Хорватія в Берліні та Бухаресті. З 1945 року проживав у Південній Африці, повернувшись до Хорватії в 1993 році[16]. Помер 25 лютого 2000 року в Загребі і був похований на кладовищі Мирогой.

У 1931 році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 15 матчів, забивши 15 голів. Дебютував 2 серпня 1931 року у товариській грі про збірної Чехословаччини. Живкович наприкінці першого тайму відкрив рахунок у матчі, а після перерви перевагу югославської команди подвоїв Мар'янович, на що суперник відповів лише голом Пуча — 2:1[17].

У 1932 році в Белграді відбувся другий розіграш Балканського кубка. Збірна Югославії посіла друге місце: перемігши Грецію (7:1) і Румунію (3:1), команда програла Болгарії (2:3). Живкович забивав у кожному матчі і з п'ятьма голами став найкращим бомбардиром змагань[18].

В 1933 році в Бухаресті команда знову стала другою призеркою Балканського кубка. Югославія перемогла Грецію (5:3) і Болгарію (4:0), але поступилась господарям румунам (0:5)[19]. Александар відзначився трьома голами.

Перемогу в Балканському кубку Живкович здобув з третьої спроби в 1935 році. В матчах з тими ж суперниками команда показала такі результати: Румунія — 2:1, Греція — 6:1 (два голи забив Александар), Болгарія — 3:3[20]. Югославія і Болгарія мали однакову кількість очок і різницю голів, але переможцем змагань була оголошена команда Живковича завдяки кращому відношенню забитих голів до пропущених (стандартне правило того часу для визначення переможця турніру за рівної кількості очок)[21].

Після переїзду до Франції Живкович більше не отримував викликів у збірну. В 1940 році зіграв один матч у складі новоствореної збірної Хорватії. У Загребі хорватська збірна, у складі якої виступало дев'ять футболістів «Граджянскі», зіграла внічию 1:1 зі збірною Угорщини[22].

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  Югославія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
02.08.1931	Белград	Югославія	2 – 1	Чехословаччина	товариський матч	1
26.06.1932	Белград	Югославія	7 – 1	Греція	Балканський кубок	2
30.06.1932	Белград	Югославія	2 – 3	Болгарія	Балканський кубок	2
03.07.1932	Белград	Югославія	3 – 1	Румунія	Балканський кубок	1
09.10.1932	Прага	Чехословаччина	2 – 1	Югославія	товариський матч	1	50'
03.06.1933	Бухарест	Греція	3 – 5	Югославія	Балканський кубок	2
07.06.1933	Бухарест	Болгарія	0 – 4	Югославія	Балканський кубок	1
11.06.1933	Бухарест	Румунія	5 – 0	Югославія	Балканський кубок	-
01.04.1934	Белград	Югославія	2 – 3	Болгарія	товариський матч	1
16.12.1934	Париж	Франція	3 – 2	Югославія	товариський матч	-
17.06.1935	Софія	Румунія	0 – 2	Югославія	Балканський кубок	-
21.06.1935	Софія	Греція	1 – 6	Югославія	Балканський кубок	2
24.06.1935	Софія	Болгарія	3 – 3	Югославія	Балканський кубок	-
18.08.1935	Катовиці	Польща	2 – 3	Югославія	товариський матч	2
06.09.1935	Белград	Югославія	0 – 0	Чехословаччина	товариський матч	-	46'
Усього		Матчів	15		Голів	15

 Статистика матчів і голів за збірну —  Хорватія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
08.12.1940	Загреб	Хорватія	1 – 1	Угорщина	товариський матч	-
Усього		Матчів	1		Голів	0

Титули і досягнення

«Конкордія»:

• Чемпіон Югославії: 1930
• Срібний призер чемпіонату Югославії: 1931

«Расинг»:

• Чемпіон Франції 1936
• Володар Кубка Франції: 1936

«Грассгоппер»:

• Володар Кубка Швейцарії: 1932

«Граджянскі»:

• Володар Кубка Загреба: 1934, 1935

Югославія:

• Переможець Балканського кубка: 1935
• Срібний призер Балканського кубка: 1932, 1933
• Найкращий бомбардир Балканського кубка: 1932

Примітки

1. Лише у фінальному турнірі чемпіонату Югославії
2. У чемпіонаті Югославії і кваліфікації до нього
3. Протоколи матчів проти «Ілірії»
4. Протокол матчу проти БСК
5. Біографія воротаря Сергіє Деміча
6. Всі матчі чемпіонату Югославії 1930 року
7. Всі матчі чемпіонату Югославії 1931 року
8. Півфінальні і фінальні матчі кубка Швейцарії
9. Всі матчі чемпіонату 1933 року
10. Всі матчі Кубка семи
11. Протокол матчу
12. Всі матчі чемпіонату Югославії 1935 року
13. Статистика виступів у складі «Граджянскі»
14. Чемпіонат і кубок Франції 1935—1936
15. Всі матчі «Граджянські» в сезоні 1940—1941
16. Стаття на reprezentacija.rs
17. Протокол матчу
18. Балканський кубок 1932 на eu-football.info
19. Балканський кубок 1933 на eu-football.info
20. Балканський кубок 1935 на eu-football.info
21. Балканський кубок 1935 на rsssf.com
22. Протокол матчу

Посилання

• Профіль на сайті клубу «Динамо» (Загреб) (хор.)
• Профіль на сайті сербської збірної з футболу (серб.). Процитовано 11 липня 2020.
• Статистика виступів у чемпіонаті Югославії (серб.). Процитовано 11 липня 2020.
• Александар Живкович на eu-football.info (англ.)
• Александар Живкович на national-football-teams.com (англ.)