Бановина Хорватія

Бановина виникла в результаті злиття колишньої Савської та Приморської бановин з долученням інших котарів (районів) з хорватською більшістю з решти югославських бановин (Брчко, Дервента, Дубровник, Фойниця, Ґрадачац, Ілок, Шид і Травник), охоплюючи площу в 65 456 км².

При створенні нової адміністративно-територіальної одиниці застосовано історичний принцип (Королівства Хорватії, Славонії і Далмації за винятком Східного Срему та Которської затоки), а також етнічний принцип (хорватські котари Боснії і Герцеговини). До таких меж дійшли внаслідок напружених переговорів, тим-то жодна зі сторін не була повністю задоволеною: сербська сторона через те, що низка котарів із сербською більшістю опинилася в межах Бановини Хорватія, а хорватська — тим, що не включено Західну Боснію («Турецька Хорватія») та Бараню і північну Бачку. Адміністративні межі вважалися попередніми і було наголошено, що будуть подальші зміни в реорганізації держави.

Згідно з останнім довоєнним переписом населення 1931 року, на території проживало 4 024 601 особа, з яких близько 74% становили хорвати і 19% — серби. Її було поділено на 99 адміністративних районів (котарів), з яких 81 з хорватською більшістю, 17 — зі сербською (12 з абсолютною і 5 з відносною більшістю) та 1 — з більшістю мусульман, які тоді не розглядалися як окрема нація.

Поліційний знак Бановини Хорватія

Першим баном Бановини Хорватія було призначено д-ра Івана Шубашича, якого особисто визначив Владко Мачек. Положенням про Бановину Хорватію було визначено і коло її обов'язків, серед яких торгівля, промисловість, освіта, сільське господарство, юстиція та соціальна політика. Під юрисдикцією держави залишилися закордонні справи, військо, поліція та зовнішня торгівля. Залишалося спірним фінансування нової адміністративної одиниці, тому 30 березня 1940 року ухвалено окреме Положення. Багато з цих положень так і не були до кінця втілені в життя, чи то з причини короткого існування Бановини, чи то через перешкоди Белграда. Планувалося і оголошення виборів до окремого хорватського парламенту Сабору, але цього не відбулося у зв'язку з початком Другої світової війни.

Історія Хорватії
Хорватія до хорватів
Іллірія • Паннонія • Далмація
Походження хорватів
Біла Хорватія
Середньовічна Хорватська держава
Паннонська Хорватія
Приморська Хорватія
Далматинські князівства
Захумле • Травунія • Паганія
Королівство Хорватія (середньовічне)
Дубровницька республіка
Союз з Угорщиною
Королівство Хорватія (Габсбурги)
Королівство Славонія
Королівство Іллірія
Королівство Хорватія і Славонія
Королівство Далмація
Держава словенців, хорватів і сербів
Королівство Югославія
Бановина Хорватія
Незалежна Держава Хорватія
Соціалістична республіка Хорватія (як частина СФР Югославія)
Війна за незалежність
Історія Хорватії після 1995
Портал «Хорватія»

Після військового перевороту 27 березня 1941 року уряд генерала Душана Симовича намагався переконати Владка Мачека знову зайняти посаду заступника прем'єр-міністра, а навзамін обіцяв передати жандармерію на території Бановини під юрисдикцію бана та деякі інші поступки. Ці ухвали опубліковано в офіційному віснику Бановини Хорватія Narodne novine за 7 і 8 квітня 1941 р., тобто після початку Квітневої війни. Що більше, сам Симович був сповнений рішучості піти далі — дати хорватам повну автономію[1].

Бановина Хорватія фактично припинила своє існування з проголошенням Незалежної Держави Хорватія 10 квітня 1941 року. Бан Іван Шубашич подався в еміграцію до Лондона, де вів політичну діяльність, посилаючись на свою посаду, як і члени його уряду. Заступник прем'єр-міністра Юрай Крнєвич намагався в політичних іграх всередині уряду зберігати гарантії, що після війни і перемоги союзників Бановину буде відновлено.

• Положення про Бановину Хорватію (хор.)
• Podjela Bosne i borba za cjelovitost (хор.)
• Izvori za uspostavu Banovine Hrvatske (хор.)
• Odjeci uspostave Banovine Hrvatske u hrvatsko-bunjevačkoj javnosti (хор.)