Александріна де Блешам

Марі-Лоуренс-Шарлотта-Луїза-Александріна де Блеш-Бонапарт (фр. Alexandrine de Bleschamp ; нар. 23 лютого 1778(17780223), Кале пом. 13 липня 1855, Сенігаллія, Італія) — французька аристократка, друга дружина Люсьєна Бонапарта, молодшого брата Наполеона Бонапарта.

Александріна де Блешам
фр. Alexandrine de Bleschamp
Народилася 23 лютого 1778(1778-02-23)[1][2][3]
Кале
Померла 13 липня 1855(1855-07-13)[2] (77 років)
Сенігаллія, Провінція Анкона, Марке, Італія
Країна  Франція
Знання мов французька[1]
Рід Бонапарти
Батько Charles Jacob de Bleschampd[3]
Мати Philiberte Jeanne Louise Bouvetd[3]
У шлюбі з Lucien Bonaparted[4] і Jean François Hippolyte Jouberthon de Vanbertied[4]
Діти П'єр Наполеон Бонапарт, Paul Marie Bonaparted, Louis Lucien Bonaparted, Letitia Christine Bonaparted[4], Шарль Люсьєн Бонапарт, Antoine Bonaparted, Joseph Lucien Bonaparted[3], Jeanne Bonaparted[3], Maria Alessandrina Bonaparted[3] і Constance Bonaparted[3]

Герб Бонапарта
Худ. Г. Гійон-Летьєрі . «Сон Венери» (Александріна де Блеш і Люсьєн Бонапарт. 1802

Життєпис

Александріна де Блешам народилась 1778 року в родині постачальника королівського флоту. Навчалася в монастирі августинских сестер у Версалі, після чого допомагала батькові під час його торгових поїздок Францією.

У 1795 році 17-річною переїхала до Парижу і стала частим гостем різних столичних салонів. На одному з балів вона зустріла банкіра Іполіта Жубертона. Одружилась з ним у грудні 1795 року, народила одну дитину — дочку Анну в 1799 році. Незабаром чоловік збанкрутував. У пошуках щастя він залишив дружину і дитину і відправився на Гаїті в корпус генерала Леклерка, але в червні 1802 року він захворів на жовту лихоманку і помер. Вдова була відома як «Мадам Жубертон».

Перша дружина Люсьєна Бонапарта — Христина Буає в 1800 році померла. У 1801 році від познайомився з Александріною і 23 жовтня 1803 року вони одружилися.

Спроби Наполеона одружити овдовілого Люсьєна на своїй пасербиці Гортензії де Богарне не увінчалися успіхом, адже він вважав за краще одружуватися з Александріною де Блеш, що викликало невдоволення Наполеона, який заявив, що він ніколи не визнає цей шлюб законним[5]. Наполеон використовував всі можливі способи тиску, щоб розлучити її зі своїм братом. Йому це не вдалося, і Александріна пройшла зі своїм чоловіком усіма етапами вигнання: в Римі, в Англії і, нарешті, в Каніно під Вітербо.

У 1840 році овдовіла, уряд французької монархії в липні дозволило їй оселитися в Парижі. Там вона підтримувала зв'язки з Віктором Гюго, Альфонсом де Ламартіном та іншими письменниками, виступала у пресі.

Близько 1849 року покинула Францію і оселилася в Сінігалліі (нині Сенігаллія) на березі Адріатичного моря. Після указу Наполеона III в червні 1853 року, який дав її дітям та їхнім нащадкам титул князів Імперії — без будь-яких прав на престол, вона написала йому лист, повного обурення, назвавши його «благодать» новою образою та виявом жорстокості.

Померла два роки по тому в Італії.

Родина

У шлюбі Александріни де Блеш та Люсьєна Бонапарта народилося десятеро дітей:

  1. Шарль Люсьєн (18031857), князь Каніно, видатний зоолог; у 1822 році одружився з Зенаїдою, донькою Жозефа Бонапарта
  2. Летиція (18041871); чоловік (з 1821 року) — сер Томас Вайз
  3. Жозеф (18061807)
  4. Жанна (18071829); чоловік (з 1825 року) — Онорато, маркіз Онорати
  5. Поль Бонапарт (18081827)
  6. Луї Люсьєн (18131891), лінгвіст, фахівець з баскської мови; дружини: (в 1832-50 роках) Марія-Анна Чеккі та (з 1891 року) Клеменс Річард
  7. П'єр Наполеон (18151881); дружина — дочка робітника Юстін Елеонор Рюффьє.
  8. Антуан (18161877); дружина (з 1839 року) — Кароліна Марія Анна Кардіналі
  9. Марія Александріна (18181874); чоловік (з 1836 року) — Вінченцо, граф Валентини ді Лавіа
  10. Констанція (18231876), настоятелька монастиря Святого Серця в Римі.

Доньку Александріни від першого шлюбу Анну Люсьєн Бонапарт удочерив.

Генеалогія

Примітки

Література

  • Hans Naef, 'Who's Who in Ingres's Portrait of the Family of Lucien Bonaparte ?' , The Burlington Magazine, Vol. 114, No. 836 (Nov., 1972), pp. 787—791 (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.