Александр-Теофіл Вандермонд

Головним захопленням Вандермонда була музика — він грав на скрипці, а до математики звернувся лише в 35 років. 1771 року Вандермонда, після написання його першої статті («Mémoire sur la résolution des équations»), в якій він дослідив симетричні функції і розв'язки колових поліномів, досить несподівано обрано до Паризької академії наук. Ця робота випередила теорію Галуа, що з'явилася пізніше. Як заявив 1888 року Леопольд Кронекер, з першої роботи Вандермонда почалася сучасна алгебра. Коші також стверджував, що основні ідеї теорії груп належать Вандермонду, а не Лагранжу.

Протягом наступного року вийшло ще три статті Вандермонда, які виявилися всім його внеском у розвиток математики. Статтю «Remarques sur des problèmes de situation» (1771) присвячено задачі про хід коня, «Mémoire sur des irrationnelles de différents ordres avec une application au cercle» (1772) — комбінаториці, а в роботі «Mémoire sur l'élimination»(1772) закладено основи теорії детермінантів, причому визначника Вандермонда явно в ній не згадано.

На честь Вандермонда названо спеціальний клас матриць — матриці Вандермонда, а також елементарну рівність у комбінаториці — згортка Вандермонда.

1777 року Вандермонд опублікував результати експериментів, виконаних спільно з Безу і Лавуазьє, з низькими температурами, зокрема дослідження ефектів особливо сильних морозів 1776 року. Через 10 років, у співпраці з Гаспаром Монжом і Бертолле, Вандермонд написав дві статті щодо виробництва сталі, метою яких було поліпшення якості сталі для багнетів.

• Біографія Александра-Теофіла Вандермонда (англ.)
• Alexandre-Théophile Vandermonde (рос.)