Александр Дуглас-Г'юм
Сер Александр (Алек) Дуглас-Г'юм (англ. Sir Alexander (Alec) Douglas-Home, 2 липня 1903 — 9 жовтня 1995) — шотландський аристократ, прем'єр-міністр Великої Британії з 1963 до 1964 року (рік без одного дня), від Консервативної партії Великої Британії. Прізвище і графський титул його родини (Home), усупереч загальним правилам англійської орфографії, вимовляються як Г'юм. Кавалер шотландського ордена Будяка (що надало йому право після відмови від графського титулу на префікс сер).
| Александр Дуглас-Г'юм Alexander Douglas-Home | |||
.jpg.webp) Александр Дуглас-Г'юм | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 18 жовтня 1963 року — 16 жовтня 1964 року | |||
| Монарх: | Єлизавета II | ||
| Попередник: | Гарольд Макміллан | ||
| Наступник: | Гарольд Вільсон | ||
| Народження: |
2 липня 1903[1][2][…] Мейфер, Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство | ||
| Смерть: |
9 жовтня 1995[1][2][…] (92 роки) The Hirseld[3] | ||
| Країна: | Велика Британія і Сполучене Королівство | ||
| Освіта: | Крайст Черч і Ітонський коледж | ||
| Партія: | Консервативна партія | ||
| Батько: | Charles Douglas-Home, 13th Earl of Homed[4][5] | ||
| Мати: | Lady Lillian Lambtond[4][5] | ||
| Шлюб: | Elizabeth Douglas-Home, Baroness Home of the Hirseld[5] | ||
| Діти: | син Девід, 15-й граф Г’юм | ||
| Нагороди: |
| ||
Біографія
Закінчив Ітонську школу і коледж Крайст Черч Оксфордського університету (1925).
У молодості був професійним гравцем у крикет (тоді був відомий під титулом «лорд Данглас», до смерті батька), виступав навіть за збірну. У 1934 році був вперше обраний до Палати громад, засідав там з перервами до 1951 року, завжди як консерватор. У 1960—1963 та 1970—1974 роках — міністр закордонних справ Великої Британії.
Г'юм був першим прем'єр-міністром Великої Британії, хто народився у XX столітті й останнім членом Палати лордів, призначеним на пост глави уряду (і взагалі останнім прем'єром, що походив з аристократичного роду). Він також був останнім прем'єр-міністром, чию кандидатуру обрав особисто монарх (королева Єлизавета II). У 1965 році Дуглас-Г'юм вже як лідер опозиції провів реформу, в результаті якої було впорядковано процедуру обрання лідера Консервативної партії. З тих пір британський монарх фактично втратив можливість впливати на призначення прем'єр-міністра. Очоливши уряд, Дуглас-Г'юм відмовився від свого перського титулу 14-го графа Г'юма (англ. 14th Earl of Home), який отримав по смерті батька у 1951 році, й був переобраний до Палати громад як депутат (єдиний такий випадок за всю історію парламенту).
Прем'єрство Г'юма виявилось досить коротким; зайнявши свій пост у зв'язку з несподіваною хворобою Гарольда Макміллана (яку через хибний діагноз вважали смертельною), він пішов наступного року, програвши вибори лейбористам на чолі з Гарольдом Вільсоном. Кабінет Г'юма, як і попередній, відчув на собі наслідки скандальної справи Проф'юмо; перевага лейбористів, утім, була незначною. Потім він провів внутрішню реформу партії, підтримав обрання новим лідером консерваторів Едварда Хіта й у подальшому був до нього лояльним; у його кабінеті у 1970 році знову отримав портфель міністра закордонних справ.
З 1974 року Дуглас-Г'юм повернувся до Палати лордів, але вже як довічний пер з титулом барона Герсела (англ. Baron Home of the Hirsel). Після смерті сера Алека у 1995 році його син Девід став спадковим пером (15-м графом Г'юмом) і сам зайняв місце у Палаті лордів, яке зберіг і після парламентської реформи.
Примітки
Література
- Р. А. Кривонос. Дуглас-Г'юм // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X