Александр Дуглас-Г'юм

Сер Александр (Алек) Дуглас-Г'юм (англ. Sir Alexander (Alec) Douglas-Home, 2 липня 1903 9 жовтня 1995) шотландський аристократ, прем'єр-міністр Великої Британії з 1963 до 1964 року (рік без одного дня), від Консервативної партії Великої Британії. Прізвище і графський титул його родини (Home), усупереч загальним правилам англійської орфографії, вимовляються як Г'юм. Кавалер шотландського ордена Будяка (що надало йому право після відмови від графського титулу на префікс сер).

Александр Дуглас-Г'юм
Alexander Douglas-Home
Александр Дуглас-Г'юм
Прапор
66-й Прем'єр-міністр Великої Британії
18 жовтня 1963 року  16 жовтня 1964 року
Монарх: Єлизавета II
Попередник: Гарольд Макміллан
Наступник: Гарольд Вільсон
 
Народження: 2 липня 1903(1903-07-02)[1][2][…]
Мейфер, Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Смерть: 9 жовтня 1995(1995-10-09)[1][2][…] (92 роки)
The Hirseld[3]
Країна: Велика Британія і Сполучене Королівство
Освіта: Крайст Черч і Ітонський коледж
Партія: Консервативна партія
Батько: Charles Douglas-Home, 13th Earl of Homed[4][5]
Мати: Lady Lillian Lambtond[4][5]
Шлюб: Elizabeth Douglas-Home, Baroness Home of the Hirseld[5]
Діти: син Девід, 15-й граф Г’юм
Нагороди:
Орден Будяка

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Закінчив Ітонську школу і коледж Крайст Черч Оксфордського університету (1925).

У молодості був професійним гравцем у крикет (тоді був відомий під титулом «лорд Данглас», до смерті батька), виступав навіть за збірну. У 1934 році був вперше обраний до Палати громад, засідав там з перервами до 1951 року, завжди як консерватор. У 19601963 та 19701974 роках міністр закордонних справ Великої Британії.

Г'юм був першим прем'єр-міністром Великої Британії, хто народився у XX столітті й останнім членом Палати лордів, призначеним на пост глави уряду (і взагалі останнім прем'єром, що походив з аристократичного роду). Він також був останнім прем'єр-міністром, чию кандидатуру обрав особисто монарх (королева Єлизавета II). У 1965 році Дуглас-Г'юм вже як лідер опозиції провів реформу, в результаті якої було впорядковано процедуру обрання лідера Консервативної партії. З тих пір британський монарх фактично втратив можливість впливати на призначення прем'єр-міністра. Очоливши уряд, Дуглас-Г'юм відмовився від свого перського титулу 14-го графа Г'юма (англ. 14th Earl of Home), який отримав по смерті батька у 1951 році, й був переобраний до Палати громад як депутат (єдиний такий випадок за всю історію парламенту).

Прем'єрство Г'юма виявилось досить коротким; зайнявши свій пост у зв'язку з несподіваною хворобою Гарольда Макміллана (яку через хибний діагноз вважали смертельною), він пішов наступного року, програвши вибори лейбористам на чолі з Гарольдом Вільсоном. Кабінет Г'юма, як і попередній, відчув на собі наслідки скандальної справи Проф'юмо; перевага лейбористів, утім, була незначною. Потім він провів внутрішню реформу партії, підтримав обрання новим лідером консерваторів Едварда Хіта й у подальшому був до нього лояльним; у його кабінеті у 1970 році знову отримав портфель міністра закордонних справ.

З 1974 року Дуглас-Г'юм повернувся до Палати лордів, але вже як довічний пер з титулом барона Герсела (англ. Baron Home of the Hirsel). Після смерті сера Алека у 1995 році його син Девід став спадковим пером (15-м графом Г'юмом) і сам зайняв місце у Палаті лордів, яке зберіг і після парламентської реформи.

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.