Алексєєв Анатолій Дмитрович (льотчик)

1918 року закінчив гімназію. В Червоній армії від 1920 року. 1921 року закінчив курси підготовки при Військовій електротехнічній школі командного складу Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА), після чого його призначили інструктором з радіо у військову школу морських льотчиків.

1928 року у складі екіпажу Бориса Чухновського брав участь у пошуках експедиції Умберто Нобіле. 1930 року оволодів льотною справою та став льотчиком полярної авіації Північного морського шляху.

1937 року під керівництвом Алексєєва екіпаж літака Н-172 брав участь у висадці експедиції І. Д. Папаніна на Північний полюс.

27 червня 1937 року за зразкове виконання урядового завдання та проявлені мужність і героїзм Алексєєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після заснування знаку особливої відзнаки Медаль «Золота Зірка» йому було вручено цю нагороду за № 38.

Алексєєв брав участь у пошуках літака ДБ-А (бортовой номер Н-209) Сігізмунда Леваневського, очолював авіаційний загін з врятування екіпажів суден «Сибіряков», «Малигін» і «Сєдов». Він був одним з основоположників нових методів льодової розвідки.

1939 року став членом ВКП(б).

З 1939 року працював льотчиком-випробувачем на авіаційному заводі № 22 імені С. П. Горбунова (місто Казань). Провів заводські і державні випробування дослідного далекого бомбардувальника ДБ-240, запущеного в серію під індексом Єр-2. НА початку 1941 року здійснив переліт Москва-Омськ-Москва без посадки в Омську зі скиданням там 1000 кілограмів умовних бомб.

Учасник Великої Вітчизняної війни з липня 1941 року. Служив у складі 81-ї авіаційної дивізії дальньої дії. Був командиром повітряного корабля, командиром ескадрильї. На ТБ-7 зробив двадцять сім бойових вильотів на бомбардування військових об'єктів в глибокому тилу противника, в тому числі в Кенігсберзі та Вільно.

З 1944 року знову на льотно-випробувальної роботи. Випробував сімдесят два типи військових літаків. З 1958 року — в запасі.

Жив у Москві. Помер 29 січня 1974 року. Поховано в Москві на Новодівочому кладовищі.

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (№ 38)
• Три ордена Леніна (25.02.1937, 27.06.1937, 05.11.1946)
• П'ять орденів Червоного Прапора (08.10.1928, 20.02.1942, 03.11.1944, 15.11.1950, 16.10.1957)
• Орден Вітчизняної війни I ступеня (29.04.1944)
• Три ордена Червоної Зірки (03.05.1940, 29.08.1955, 23.01.1957)
  • Медалі СРСР:
  • «За бойові заслуги» "(28.10.1967)
  • «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
  • «За оборону Москви»
  • «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • «30 років Радянській Армії і Флоту»
  • «40 років Збройних Сил СРСР»
  • «50 років Збройних Сил СРСР»
  • «В пам'ять 800-річчя Москви»

• Похований в Москві в колумбарії Новодівочого кладовища (секція 125).
• У 1965 році або раніше ім'я полярного льотчика Алексєєва було присвоєно горі в Антарктиді (на Землі Ендербі). Нанесена на карту радянської антарктичної експедицією в 1962 році (координати: 67°27′ пд. ш. 50°33′ сх. д.)[1].
• Іменем Алексєєва названа вулиця в м Красноярську.
• У Енісейському пароплавстві в 1940-1960-х рр. працював буксирний пароплав «Льотчик Алексєєв».
• Почесний громадянин міста Сергієв Посад (1995, посмертно).

У радянсько-італійському фільмі «Червоний намет» (1969) роль Анатолія Алексєєва виконав Юрій Назаров.

• Роальд Амундсен

• Большой энциклопедический словарь. — М. : Астрель, 2005. — С. 31.
• Бадигин К. С. Три зимовки во льдах Арктики. — Москва, 1950.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. — Т. 1. — Москва: Воениздат, 1987.

• Алексєєв Анатолій Дмитрович (льотчик). // Сайт «Герои страны» (рос.).