Земля Ендербі

Земля Ендербі (англ. Enderby Land) — частина території Східної Антарктиди між 44° 38' та 59° 34' східної довготи.

Земля Ендербі
Карта
Координати	67°30′ пд. ш. 53°00′ зх. д.
Географічні об'єкти	Півострів Вернадського, гори Вернадського, Нейпіер , Скотта
Акваторія	Індійський океан
Найвища точка	Мак-Мастер, 2830 м
Материк	Антарктида
Територіальні претензії	Австралійська антарктична територія
Полярні станції	Молодіжна, Полюс недосяжності

Земля Ендербі

Земля Ендербі на мапі Антарктиди

Земля Ендербі, 2011 рік. Зображення NASA.

Його берег простягається від льодовика Шиннан приблизно 67°55′ пд. ш. 44°38′ сх. д. до затоки Вільяма Скоресбі при 67°24′ пд. ш. 59°34′ сх. д.. На заході межує із Землею Королеви Мод, на сході — із Землею Кемпа. Із заходу та сходу омивається морями Космонавтів та Співдружності, які розділяє широкий півострів Вернадського, що виступає в океан на 100 км.

Земля Ендербі була відкрита в лютому 1831 року Джоном Біско на китобійному бризі Тула (англ. Tula) і названа в честь братів Ендербі — власників корабля, які заохочували своїх капітанів поєднувати дослідження та промисел[1]. На узбережжі розташована відкрита у 1962 році російська наукова станція Молодіжна.

Земля Ендербі, як і вся Східна Антарктика, належить до геологічно найдавніших кратонів землі і, можливо, була частиною першого суперконтиненту Ур. Вперше на цьому терені було знайдено досі невідомий тип породи — Ендербіт, що названо на честь регіону.

На територію претендує Австралія, яка вважає її частиною свої Австралійської антарктичної території.

Висота льодовикового покриву в центральній частині регіону досягає 2000—2500 м, потужність льоду — 3000 м. Вздовж узбережжя є ділянки, вільні від льоду. Узбережжя омивається водами затоки Амундсена та затоки Кейсі. На Землі Ендербі знаходяться потужні гірські системи — гори Скотта, гори Тула та гори Нейпіер. Найвищі вершини прибережних хребтів Землі Ендербі — гора Макмастер (2830 м), гора Елкінс (2300 м), Пік Сімпсона (1720 м) та гора Кодрінгтон (1520 м).