Ален Корно

Ален Корно́ (фр. Alain Corneau; 7 серпня 1943 — 30 серпня 2010) — французький режисер, продюсер і сценарист.

Ален Корно
Alain Corneau
Дата народження 7 серпня 1943(1943-08-07)
Місце народження Мен-сюр-Луар, Франція
Дата смерті 30 серпня 2010(2010-08-30) (67 років)
Місце смерті
Париж , Франція
Поховання
Пер-Лашез : 
Громадянство  Франція
Професія режисер, сценарист
Alma mater Інститут перспективних досліджень кінематографаd
Роки активності 1974—2010
IMDb ID 0006734
Нагороди та премії
«Сезар» (1992)
Ален Корно у Вікісховищі

Біографія

Ален Корно народився 7 серпня 1943 року в Мен-сюр-Луар (Франція).

У молодості він займався музикою, хотів зробити картину в джазі. Навчався режисурі в знаменитій кіношколі IDHEC (сучасна назва La femis). Після закінчення інституту деякий час жив у Нью-Йорку, збираючись зняти повнометражний фільм про фрі-джаз, але, не знайшовши грошей, повернувся до Парижа, де поступив стажистом на фільм Коста-Гавраса «Зайва людина». У наступні роки працював асистентом режисера у фільмах Коста-Гавраса, Марселя Камю, Надін Трентіньян та інших французьких режисерів.

Як самостійний режисер почав свою кар'єру з детективів, знявши кілька успішних фільмів у цьому жанрі, найпомітнішим з яких став фільм «Чорна серія», в якому взяли участь Марі Трентіньян і Бернар Бліє. Цей фільм залишився в історії французького кіно. З 1974 року зняв близько 20 фільмів різних жанрів.

Ще однією помітною його роботою став фільм «Форт Саган» з Жераром Депардьє.

У 1992 році його картина «Всі ранки світу» (Tous les matins du monde), що розповідає історію знаменитого музиканта, який жив у XVII столітті, отримала першу премію французького кінематографа «Сезар». Фільм переміг відразу в семи номінаціях: за найкращий фільм, найкращу режисуру, найкращу жіночу роль другого плану, найкращу фотографію, звук, музику і костюми.

У 2003 році Корно зняв фільм «Страх і трепет» за романом бельгійської письменниці Амелі Нотомб.

Корно також був лауреатом фестивалю у Карлових Варах і Монреальського міжнародного кінофестивалю, брав участь у Каннському і Берлінському кінофестивалях.

Остання робота Корно — трилер «Любовний злочин» («Crime d'amour») — вийшов на екрани французьких кінотеатрів у 2010.

Ален Корно був розлучений, мав відносини з Надін Трентіньян.

У 2004 році Корно отримав премію імені Рене Клера від Французької академії, яка вручається за творчий внесок, а в 2010 році — кінематографічну премію імені Анрі Ланглуа.

Помер в ніч на 30 серпня 2010 у паризькій лікарні. Корно було 67 років. За даними ЗМІ, він помер від раку легенів.

Фільмографія

Режисер

Сценарист
  • 1973 — «Знати заборонено» / Défense de savoir
  • 1974 — «Франція, акціонерне товариство» / France société anonyme (адаптація)
  • 1976 — «Поліційний пістолет „Пітон 357“» / Police Python 357
  • 1977 — «Загроза» / La menace
  • 1979 — «Чорна серія» / Série noire (адаптація)
  • 1981 — «Вибір зброї» / Le choix des armes
  • 1984 — «Форт Саган» / Fort Saganne (і адаптація)
  • 1986 — «Малюк» / Le môme (і адаптація)
  • 1989 — «Індійський ноктюрн» / Nocturne indien (адаптація)
  • 1991 — «Усі ранки світу» / Tous les matins du monde (адаптація)
  • 1995 — «Новий Світ» / Le nouveau monde (адаптація)
  • 1997 — «Кузен» / Le cousin
  • 2000 — «Володар Пацифіди» / Le prince du Pacifique (адаптація)
  • 2003 — «Страх і трепет» / Stupeur et tremblements
  • 2005 — «Сині слова» / Les mots bleus (і роман, і адаптация)
  • 2007 — «Друге дихання» / Le deuxième souffle (і адаптація)
  • 2010 — «Любовний злочин» / Crime d'amour (адаптація)
  • 2012 — «Пристрасть» / Passion

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.