Бернар Бліє
Берна́р Бліє́ (фр. Bernard Blier; 11 січня 1916, Буенос-Айрес, Аргентина — †29 березня 1989, Сен-Клу, Франція) — французький театральний та кіноактор. Батько режисера Бертрана Бліє.
Бернар Бліє | |
---|---|
фр. Bernard Blier | |
Бернар Бліє у фільмі «Мої друзі», 1975 рік | |
Дата народження | 11 січня 1916 |
Місце народження | Буенос-Айрес, Аргентина |
Дата смерті | 29 березня 1989 (73 роки) |
Місце смерті | |
Поховання | Cimetière parisien de Thiaisd |
Громадянство | Франція |
Професія | актор |
Alma mater | Кондорсе і Вища національна консерваторія драматичного мистецтва |
Роки активності | 1936 — 1988 |
Діти | Бертран Бліє |
IMDb | ID 1082477 |
Почесний «Сезар» (1989, посмертно) | |
Бернар Бліє у Вікісховищі |
Біографія та кар'єра
Бернар Бліє народився 11 січня 1916 в Буенос-Айресі, Аргентина, де в той час знаходилася сім'я його батька-біолога. Навчався в ліцеї Кондорсе, а потім вирішив стати актором. Поступивши з третього разу до Консерваторії, Бліє у 1937 році потрапляє у клас Луї Жуве, де знайомиться зі своїми однокурсниками — Франсуа Пер'є та Жераром Урі, з якими підтримував теплі стосунки протягом усього життя.
Кінодебют Бернара Бліє відбувся у невеликій ролі в 1936 році. Першу помітну роль у кіно зіграв у фільмі Марселя Карне «Північний готель», потім він знявся у нього ж у стрічці «День починається», де познайомився з Жаном Габеном.
Під час війни Бертарн Бліє потрапив у полон і більше року провів у таборі в Австрії. Після репатріації він таємно заробляє, граючи епізодичні ролі у кіно та театрі, а після звільнення, починає повноцінно працювати у кіно, театрі та на радіо.
У 1950-1960-і роки Бертарн Бліє багато знімається як у Франції, так і в Італії, в різних жанрах, часто в комедіях поряд з Бурвілем, Луї де Фюнесом та іншими відомими акторами.
У 1970-ті найяскравішою була для Бліє співпраця з П'єром Рішаром. Серед найвідоміших робіт цього періоду — роль придуркуватого лиходія Мілана у «Високому блондинові в чорному черевику» (1972) режисера Іва Робера.
В останні роки свого життя Бліє знімався в основному в Італії, де він був надзвичайно популярним[1]. Всього за час своєї акторської кар'єри Бернар Бліє знався у майже 140 фільмах[2].
У 1989 році, через 24 дня після смерті, Бернар Бліє був посмертно удостоєний почесної премії «Сезар» за внесок у кінематограф[3].
Особисте життя
У 1937-у році Бернар Бліє одружився з Жізель Брюне, а через рік у подружжя народився син Бертран, який став відомим французьким кінорежисером. З 1965 року до своєї смерті 29 березня 1989 року був вдруге одружений з Анеттою Мартін.
Фільмографія (вибіркова)
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Режисер |
---|---|---|---|
1938 | Північний готель | Hôtel du Nord | Марсель Карне |
1939 | День починається | Le jour se lève | Марсель Карне |
1941 | Убивство Діда Мороза | L'assassinat du Père Noël | Крістіан-Жак |
1942 | Фантастична симфонія | La symphonie fantastique | Крістіан-Жак |
1942 | Весілля Шиффон | Le Mariage de Chiffon | Клод Отан-Лара |
1943 | Кармен | Carmen | Крістіан-Жак |
1947 | Набережна Орфевр | Quai des Orfèvres | Анрі-Жорж Клузо |
1948 | Людина людям | D'homme à hommes | Крістіан-Жак |
1948 | Деде з Антверпена | Dédée d'Anvers | Ів Аллегре |
1949 | Повернення до життя (новела «Повернення тітоньки Емми») | Retour à la vie (Le retour de tante Emma) | Андре Каятт |
1950 | Адреса невідома | Sans laisser d'adresse | Жан-Поль Ле Шануа |
1950 | Загублені сувеніри | Souvenirs perdus | Крістіан-Жак |
1951 | Шлюбне агентство | Agence matrimoniale | Жан-Поль Ле Шануа |
1952 | Я був ним три рази | Je l'ai été trois fois | Саша Гітрі |
1953 | Перед потопом | Avant le déluge | Андре Каятт |
1955 | Гусари | Les Hussards | Алекс Жоффе |
1955 | Чорне досьє | Le Dossier noir | Андре Каятт |
1956 | Злочин і кара | Le Crime et le Chatiment | Жорж Лампен |
1957 | Поворот дверної ручки | Retour de manivelle | Дені де ла Пательєр |
1957 | Людина в непромокальному плащі | L'Homme à l'imperméable | |
1958 | Знедолені | Les Misérables | Жан-Поль Ле Шануа |
1958 | Сильні світу цього | Les Grandes familles | Дені де ла Пательєр |
1958 | Гравець | Клод Отан-Лара | |
1959 | Волоцюга Архімед | Archimède, le clochard | Жиль Гранж'є |
1959 | Марія-Жовтень | Marie-Octobre | Жульєн Дювів'є |
1959 | Ока любові | Les Yeux de l'amour | Дені де ла Пательєр |
1961 | Президент | Le Président | Анрі Верней |
1961 | Чорний монокль | Le Monocle noir | Жорж Лотнер |
1962 | Жерміналь | Germinal | Ів Аллегре |
1963 | Дядечки-гангстери | Les tontons flingueurs | Жорж Лотнер |
1964 | Сто тисяч доларів на сонці | Cent mille dollars au soleil | Анрі Верней |
1964 | Розкішний рогоносець | Il magnifico cornuto | Антоніо П'єтранджелі |
1964 | Вища невірність | ||
1964 | Барбузи — секретні агенти | Les Barbouzes | Жорж Лотнер |
1964 | Полювання на чоловіка | La Chasse à l'homme | Едуар Молінаро |
1964 | Шанс і кохання | La Chance et l'Amour | Бертран Таверньє |
1965 | Питання честі | Una questione d'onore | Луїджі Дзампа |
1966 | Ресторан пана Септіма | Le Grand Restaurant | Жак Бенар |
1967 | Ідіот у Парижі | Un idiot à Paris | Серж Корбер |
1967 | Сторонній | Lo straniero | Лукіно Вісконті |
1968 | Чи вдасться нашим героям знайти свого друга, який таємниче зник в Африці? | Riusciranno i nostri eroi a ritrovare l'amico misteriosamente scomparso in Africa? | Етторе Скола |
1969 | Мій дядько Бенжамен | Mon oncle Benjamin | Едуар Молінаро |
1970 | Вона не п'є, вона не палить, вона не вживає наркотики, але вона говорить | Elle boit pas, elle fume pas, elle drague pas, mais… elle cause ! | Мішель Одіар |
1970 | Розсіяний | Le Distrait | П'єр Рішар |
1971 | Джо | Jo | Жан Жиро |
1971 | Нехай звучить цей вальс | Laisse aller, c'est une valse | Жорж Лотнер |
1972 | Високий блондин у чорному черевику | Le Grand Blond avec une chaussure noire | Ів Робер |
1972 | Вбивця | Дені де ла Пательєр | |
1972 | Базікає, краде… іноді убиває | Elle cause plus… elle flingue | Мішель Одіар |
1973 | Я нічого не знаю, але усе скажу | Je sais rien mais je dirai tout | П'єр Рішар |
1975 | Мої друзі | Mes chers amis | Маріо Монічеллі |
1975 | Не потрібно мовчати тому, що нічого сказати | C'est pas parce qu'on a rien à dire qu'il faut fermer sa gueule | Жак Бенар |
1976 | Труп мого ворога | Le Corps De Mon Ennemi | Анрі Верней |
1976 | Золота ніч | Nuit d'or | Серж Моаті |
1976 | Спокій | Calmos | Бертран Бліє |
1979 | Холодні закуски | Buffet Froid | Бертран Бліє |
1979 | Чорна серія | Série noire | Ален Корно |
1980 | Повернися, Еудженіо | Voltati Eugenio | Луїджі Коменчіні |
1981 | Нафта! Нафта! | Pétrole ! Pétrole ! | Крістіан Жіон |
1984 | Серце | Il Cuore | Луїджі Коменчіні |
1984 | Подвійне життя Маттіа Паскаля | Le due vita di Mattia Pascal | Маріо Монічеллі |
1975 | Мої друзі | Mes chers amis | Нанні Лой |
1986 | Давайте сподіватися, що буде дівчинка | Speriamo che sia femmina | Маріо Монічеллі |
1987 | Шахраї | I picari | Маріо Монічеллі |
1988 | Біси | Les Possédés | Анджей Вайда |
1988 | Цвяхоїд | Mangeclous | Моше Мізрахі |
1988 | Вибух життя | Una botta di vita | Енріко Ольдоїні |
1989 | Паганіні | Paganini | Клаус Кінскі |
Визнання
Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
---|---|---|---|---|
Премія «Сезар» | ||||
1980 | Найкращий актор другого плану | Чорна серія | Номінація | |
1989 | Почесний «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі | Нагорода | ||
Давид ді Донателло | ||||
1986 | Найкращу чоловіча роль другого плану | Давайте сподіватися, що буде дівчинка | Нагорода |
Примітки
- In the later stages of his career, Blier divided his time between France and Italy. french_cinema.enacademic.com. Процитовано 21.07.2015.
- Bernard Blier. unifrance.org. Процитовано 21.07.2015.
- He was awarded an honorary Cesar (the French Oscar) in 1989 for lifetime achievement. rottentomatoes.com. Процитовано 21.07.2015.
- Повний перелік нагород на номінацій Бернара Бліє на сайті IMDb(англ.)
Посилання
- Бернар Бліє на сайті AlloCiné(фр.)
- Інтерв'ю з Бернаром Бліє. Archives vidéo et radio Ina.fr(фр.)