Алессандро Альґарді

Альґарді народився у сім'ї торговця шовком в місті Болонья. Художню освіту отримав в академії Лодовіко Карраччі в рідному місті. Але згодом звернувся до ремесла скульптора. Починав як ювелір. Серед знайомих Альґарді в цей період — архітектор Габрієль Бертаццуолі. Останній і дав молодому скульпторові та ювеліру рекомендації для праці в Мантуї.

В 1608 р. його беруть на службу до герцога Мантуї Фердінандо Гонзага (1587—1626). Працює ювеліром, зробив декілька моделей для прикрас з срібла.

Отримав стипендію для подальшого вдосконалення майстерності і у 1623 перебирається у Венецію, а в 1625 р. — відвідав Рим. Патрон скульптора Фердінандо Гонзага помер у 1626 р. і митець залишився без покровителя, без замов і грошей.

Про талановитого скульптора вже знали в папській столиці і Альґарді отримав нового покровителя в особі кардинала Лодовіко Людовізі, племінника тодішнього папи римського Григорія XV. При дворі кардинала скульптор працює реставратором і антикваром. Він досить мало працював з бронзою, улюбленим матеріалом римських скульпторів. Серед друзів скульптора в цей період — художник Доменікіно (справжнє ім'я — Доменіко Цамп'єрі, 1581—1641), частку творів вони створили разом.

У 1640 році Альґарді отримав від уряду папи римського посаду голови римської Академії Св. Луки (Accademia di San Luca). У 1641 р. помер Доменікіно, але навіть на цій посаді все — одно отримує багато замовлень. П'єтро Буонкомпані замовляє групу фігур святого Філіпо Нері. Працював у церкві Сан Сільвестро аль Квіріналє, Санта Марія дель Пополо, соборі Святого Петра, Палаццо деї Консерваторі.

Зустріч полководця Атілли з папою римським і втеча від божого покарання, Ватикан

В Римі — чергова зміна папи на престолі. Ним став Інокентій X з роду Памфілі. Інокентій X, пихатий і консервативний, не схильний до компромісів, значно поступався масштабом особи у порівнянні з могутнім покровителем Берніні — Урбаном VIII. Відставку отримав і сам Берніні. Той перестав бути папським обранцем, покинув папський палац, але не перестав бути геніальним скульптором. Саме в ці роки від доробив надгробок померлого папи Урбана VIII, а по замовленню венеціанського кардинала Федеріко Корнаро — екстаз святої Терези (знакові твори римського бароко і шедеври майстра. Рим покидає французький дипломат, покровитель Ніколя Пуссена, екс — королева Швеції Христина. А сам Рим втрачає блиск веселого і жвавого мистецького центру, хоча не перестає бути могутнім центром бароко.

Папа Інокентій Х у 1644 році називає його наступником Берніні при папському дворі, що надало шанс скульпторові довести, що він не гірший талантом, ніж мистецький «диктатор» Риму — Лоренцо Берніні.

Він також займався широкомасштабною розбудовою на капітолії (Палаццо деї Консерваторі). На замовлення сім'ї Памфілі, до якої належав і Інокентій Х робить проект Вілли Доріа Памфілі. У той же час Альґарді отримує ряд пропозицій роботи при дворі французького короля та від французького ж кардинала Джуліо Мазаріні (Jules Mazarin), італійця за походженням.

Джузеппе П'єрроні та Ерколе Феррата — два найвідоміші учні Альґарді, брали участь у його найвідоміших проектах. У 1650 році з приводу ювілею вигнання Атілли папою Лео І з Риму представлена його чудова робота, мармурова стела "Втеча Атілли від божого покарання "(Fuga d'Attila) у соборі Святого Петра. Срібну модель рельєфу, виготовлену теж, папа подарував королю Іспанії Філіпу IV.

Альґарді був близький до Доменікіно, дружив з Франсуа Дюкенуа, Андреа Саккі, Нікола Пуссеном, поділяв їх орієнтацію на класичну норму в рамках барокової стилістики. Працював також як реставратор. У 1650 р. познайомився з Веласкесом, переїхав в Іспанію. Працював в Аранхуесі і Саламанці.

У віці 56 років 10 червня 1654 році помирає у Римі. Похований у церкві San Giovanni e Petronio de Bolognese. У 1655 році помирає і його покровитель — Інокентій X.

Смерть Альґарді наново спрацювала на кар'єру Лоренцо Берніні, що позбавила того від талановитого конкурента Альґарді і його прижиттєвого мецената.

Після смерті Інокентія X та Алессандро Альґарді — Берніні повернув собі і прихильність пап, і посаду надвірного скульптора.

Мадонна з немовлям та янголами, тондо, бронза, Лувр, Париж

Двобій Архангела Михаїла з демоном, бронза, Музей Цивіко, Болонья

• моделі для виробів з срібла
• погруддя Мауріцціо Франджіпане, теракота
• погруддя кардинала Паоло Еміліо Цакья, теракота
• погруддя Камілло Апмфілі, теракота, Ермітаж
• погруддя папи римського Інокентія X (варіанти)
• Двобій Архангела Михаїла з демоном, бронза, Музей Цивіко, Болонья
• Кат з групи «Знущання над Христом», Національна галерея мистецтв, Вашингтон, США
• надгробок папи римського Лева ХІ, Собор Св. Петра, Ватикан
• надгробок кардинала Джованні Марціо Мелліні, ц-ва Санта Марія дель

Пополо, Рим

• Мадонна з немовлям та янголами, тондо, бронза, Лувр, Париж
• погруддя донни Феліче Цаккья Ронданіні, Музей красних мистецтв, Страсбур, Франція
• Папа Ліберо Батецца і новохрещені, рельєф, Лувр, Париж
• мармуровий рельєф " Втеча Атілли ", Рим,
• модель зі срібла рельєфу " Втеча Атілли ", Іспанія

• 
  Алессандро Альгарді. Леліо Франджіпане, Сан Марчелло аль Корсо, Рим. Надгробок родини Франджіпане.
• 
  Алессандро Альгарді. Бенедетто Памфілі
• 
  Алессандро Альгарді. Елізабета Кантуччі де Коліс, 1648 р., церква Сан Доменіко, Перуджа.
• 
  Алессандро Альгарді. Кардинал Паоло Еміліо Закья, 1650 р., теракота

Алессандро Альґарді.Папа римський Іннокентій X

• Бароко
• Алегорія
• Погруддя
• Надгробок
• Меценат
• Доменіко Гвіді
• Лоренцо Берніні
• Філіппо Пароді
• Римська художня школа

• Heimbürger M. Alessandro Algardi scultore. Roma: Istituto di studi romani, 1973
• Neumann E. Mehrfigurige Reliefs von Alessandro Algardi: Genese, Analyse, Ikonographie. Frankfurt/Main; Bern; New York: Lang, 1985
• Montagu J. Alessandro Algardi: l'altra faccia del barocco: guida alla mostra. Roma: Edizioni de Luca, 1999