Алешандре Еркулану
Алеша́ндре Еркула́ну (порт. Alexandre Herculano; 28 березня 1810 — 13 вересня 1877) — португальський політичний діяч, журналіст, історик, письменник, поет. Перший представник течії романтизму в Португалії. Один із членів ліберального й антиклерикального руху. Народився у Лісабоні, в міщанській родині. У молодості був противником абсолютистів і короля Мігела[4]. Взяв участь громадянській війні на боці лібералів (1832—1834)[4]. Працював редактором «Панорами» (1837—1839), бібліотекарем Ажудської королівської бібліотеки (1839—1840)[4]. Став депутатом Португальського парламенту (1840), виступав за демократизацію освітнього процесу. Внаслідок утвердження авторитарного режиму Кошти Кабрала відійшов від політики (1841—1851)[4]. Після падіння диктатури брав участь у русі «відродження», був співзасновником двох газет[4]. Залишив політично-громадську діяльність через призначення консерваторів на керівні посади у Національному архіві (1856)[4]. Решту життя провів у провінції, у Вале-де-Лобуші, поблизу Сантарена[4]. Автор багатьох публіцистичних творів. Видав 2-томний збірник історичних повістей «Легенди і нарративи» (Lendas e narrativas, 1851), фундаментальну 4-томну «Історію Португалії» (História de Portuga, l846–1853), «Історію походження та встановлення інквізиції у Португалії» (História da origem e estabelecimento da inquisição em Portugal, 1854–1859), перші 3 частини «Історичних пам'яток Португалії» (1856—1873)[4]. Під впливом Вальтера Скотта запровадив жанр історичного роману до португальської літератури[4]. Як історик підкреслював велику роль міщанства (буржуазії) у розвитку Португалії; займався розвінчуванням міфів традиційної історіографії, спричинивши памфлетну війну у пресі[4]. Різко критикував Католицьку церкву, прибічників ультрамонтанства, португальський єпископат; виступав проти відновлення іноземних чернечих орденів у Португалії, вимагав визнання інституту громадянського шлюбу[4]. Вбачав причини занепаду португальської могутності в абсолютизмі XVI—XVIII століть. Не визнав нових католицьких догматів про Непорочність Діви Марії та непомильність папи (1871)[4]. Помер у Сантарені, Португалія. Перепохований у Монастирі єронімітів у Белені. Порівнюваний із французьким Віктором Гюго[4]. Повне ім'я – Алешандре Еркулану де Карвалю-Араужу (порт. Alexandre Herculano de Carvalho e Araújo)[4].
Алешандре Еркулану | |
---|---|
| |
Народився |
28 березня 1810[1][2][…] Лісабон, Португалія[3] |
Помер |
13 вересня 1877[1][2][…] (67 років) Сантарен, Португалія[3] |
Поховання | Монастир єронімітів |
Країна | Португалія |
Діяльність | журналіст, поет, історик, письменник, політик |
Знання мов | португальська[1] |
Членство | Туринська академія наук[3] |
Напрямок | романтизм |
Magnum opus | Eurico, the Presbyterd |
Автограф | |
Праці
- Поезія
- A Harpa do Crente – 1838 (eBook)
- Poesias - 1850 (eBook)
- Театр
- A Crente na Liberdade - 1860
- Os Infantes em Ceuta – 1842
- Романи
- O Pároco de Aldeia (1825) - 1851.
- O Galego: Vida, ditos e feitos de Lázaro Tomé.
- O Bobo (1128) – 1843 (eBook)
- O Monasticon
- Eurico, o Presbítero: Época Visigótica - 1844.
- O Monge de Cister; Época de D. João I - 1848 (Digitalizado em Google)
- Lendas e narrativas.
- 1.º tomo: (eBook)
- 2.º tomo: (eBook)
- Історія
- História de Portugal: 1.ª época, desde a origem da monarquia até D. Afonso III - 1846-1853
- História da Origem e Estabelecimento da Inquisição em Portugal - 1854-1859
- Portugaliæ Monumenta Historica – 1856-1873
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- Туринська академія наук — 1757.
- Alexandre-Herculano // Encyclopaedia Britannica Online
Джерела
- Baptista, Jacinto. Alexandre Herculano Jornalista. Amadora: Bertrand, 1977.
- Coelho, António Borges. Alexandre Herculano. Lisboa: Editorial Presença, 1965.
- Macedo, Jorge Borges de. Alexandre Herculano, Polémica e Mensagem. Amadora: Betrand, 1980.
- Serrão, Joaquim Veríssimo. Herculano e a Consciência do Liberalismo Português. Amadora: Bertrand, 1977.