Алмалик (Узбекистан)
Алмали́к (узб. Olmaliq, Олмалиқ) — місто (з 1951 року) в Ташкентській області Узбекистану. Розташоване на схилах Кураминського хребта, на лівому березі річки Ахангаран, на південний схід від Ташкента за 18 км від залізничної станції Ахан-Гаран. Кінцевий пункт шосе Ташкент — Алмалик. Населення 121 тисяч чоловік (2014).
Алмалик Olmaliq | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Основні дані | ||||
40°51′ пн. ш. 69°36′ сх. д. | ||||
Країна | Узбекистан | |||
Регіон | Ташкентська область | |||
Статус міста | 1951 | |||
Населення | 121 тисяч осіб (2014) | |||
Висота НРМ | 530 ± 1 м | |||
Телефонний код | (998) 37161 ХХХХХ | |||
Часовий пояс | UTC+5 | |||
GeoNames | 1513064 | |||
Поштові індекси | 110100 - 110117 | |||
Міська влада | ||||
Мапа | ||||
Алмалик Алмалик (Узбекистан) | ||||
| ||||
| ||||
Алмалик у Вікісховищі |
Назва
У перекладі з узбецької назва означає «яблунева долина».
Історія
На лівому березі річки Ахангаран в околицях міста розташовано древнє городище Імпак, яке в середньовіччі було відомо під назвою Тункет. У середньовіччі тут активно добували корисні копалини — область була великим рудним регіоном. Тункет побудований в 6-7 столітті з цитаделлю, палацом володаря та монетним двором занепав перед вторгненням на його територію військ Чингісхана.
На території сучасного Алмалика в роки царської Росії було два невеликих кишлаки — Алмалик та Карамазар. Пошуки родовищ корисних копалин почались з приходом радянської влади — у 1923 році з Ташкенту прибули геологи для дослідження надр і вже у 1924 році були відкриті декілька родовищ окиснених руд.
Будівництво мідно-молібденового комбінату перервала ІІ Світова війна — з 1941 до 1945 рр. на родовищах працювали старателі, а видобуте золото та срібло здавали державі. Будівництво комбінату відновили в 1946 році.
1947 року кишлак Алмалик став робітничим селищем в Пскентському районі. 1948 року укладено проект будівництва майбутнього міста Алмалик. У липні 1951 року отримав статус міста. [1]
Господарство
Алмалик — центр кольорової металургії Узбекистану. Гірничо-металургійний комбінат, авторемонтний, цементний заводи, виробництво будівельних матеріалів, м'ясокомбінат, хлібозавод. [2]
Освіта
Вечірній будівельний технікум, вечірній філіал політехнічного інституту.
Відомі люди
- Георгій Агзамов (1954—1986) — перший гросмейстер Середньої Азії
- Харатьян Дмитро Вадимович (* 1960) — радянський і російський актор
- Лену́р Серве́рович Темі́ров (*1990) — український та російський борець класичного стилю.
Примітки
Література
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 23(рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.