Алое Бейкера

Алое Бейкера[1], Алое Бакера[2] (Aloe bakeri) сукулентна рослина роду алое.

Алое Бейкера
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
Алое Бейкера (A. bakeri)
Біноміальна назва
Aloe bakeri
Scott-Elliot, 1891
Синоніми

Guillauminia bakeri (Scott-Elliot) P.V.Heath

Етимологія

Квіти Aloe bakeri
Aloe bakeri в Ботанічному саду Мюнхена-Німфенбурга, Мюнхен, Німеччина

Видова назва дана на честь Джона Гілберта Бейкера (1834–1920) — англійського ботаніка, що працював у бібліотеці і гербарії Королівських ботанічних садів у К'ю (Лондон).[3]

Морфологічні ознаки

Пагони до 20 см заввишки, вилягаючі, рясно розгалужені від основи. Може утворювати дернини до 1 м в діаметрі. Листків 10-12, 5-10 см завдовжки, вузькі, менше 1 см завширшки, соковиті, жорсткі, зігнуті, в тій чи іншій мірі коричнево-зелені з рожево-коричневими смугами. Часто мають плями на зовнішній поверхні. По краях озброєні м'якими білими шипами 1 мм завдовжки, розташованими на відстані 1-2 мм один від одного. Квітки трубчасті, 3-4 см завдовжки, оранжевого або жовтого кольору, біля основи червоні, розташовані в китицях на довгому одиночному квітконосі до 25 см завдовжки.

Місця зростання

Aloe bakeri є ендемічним видом Мадагаскару, де зростає в піщаних дюнах поблизу Форт-Дофін у провінції Туліара.

Охоронний статус

Алое Бейкера внесене до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES)[4].

Див. також

Примітки

Посилання

Література

  • Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Jean-Bernard Castillon, Jean-Phillipe Castillon. (2010). Les Aloe de Madagascar: 1-400. J.-B. & J.-P. Castillon.
  • Chase, M. W., A. Y. D. Bruijn, A. V. Cox, G. Reeves, P. J. Rudall, M. A. T. Johnson & L. E. Eguiarte. 2000. Phylogenetics of Asphodelaceae (Asparagales): an analys of plastid rbcL and trnL-F DNA sequences. Ann. Bot. (Oxford) 86: 935–951.
  • Fritz, G. P. J. 1982. Miniature and smaller aloes of Madagascar. Aloe 19(3): 75-78.
  • Hardy, D. S. 1986. Liliaceae — Aloe helenae. Fl. Pl. Africa 49: pl. 1934.
  • Marnier-Lapostolle, J. 1959. Petites merveilles de Madagascar. Cactus (Paris) 63: 121–126.
  • Perrier de la Bathie, H. 1939. Liliaceae. Cat. Pl. Madag., Liliac. 2(26): 7-29.
  • Perrier de la Bathie, H. 1926. Les Lomatophyllum et les Aloe de Madagascar. Mém. Soc. Linn. Normandie n.s., Sec. Bot. 1(1): 1-59.
  • Reynolds, G. W. 1958. Les aloes de Madagascar. Naturaliste Malgache 10: 1-156.
  • Scott-Elliot, G. F. 1891. New and little known Madagascar plants. J. Linn. Soc., Bot. 29(197): 1-67.
  • Verdoorn, I. C. 1964. Aloe bakeri. Fl. Pl. South Africa 36: pl. 1401.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.