Алое Бейкера

Алое Бейкера[1], Алое Бакера[2] (Aloe bakeri) — сукулентна рослина роду алое.

Алое Бейкера
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
Алое Бейкера (A. bakeri)
Біноміальна назва
Aloe bakeri
Scott-Elliot, 1891
Синоніми

Guillauminia bakeri (Scott-Elliot) P.V.Heath

Етимологія
Квіти Aloe bakeri
Aloe bakeri в Ботанічному саду Берліна, Берлін, Німеччина
Aloe bakeri в Ботанічному саду Мюнхена-Німфенбурга, Мюнхен, Німеччина

Видова назва дана на честь Джона Гілберта Бейкера (1834–1920) — англійського ботаніка, що працював у бібліотеці і гербарії Королівських ботанічних садів у К'ю (Лондон).[3]

Морфологічні ознаки

Пагони до 20 см заввишки, вилягаючі, рясно розгалужені від основи. Може утворювати дернини до 1 м в діаметрі. Листків 10-12, 5-10 см завдовжки, вузькі, менше 1 см завширшки, соковиті, жорсткі, зігнуті, в тій чи іншій мірі коричнево-зелені з рожево-коричневими смугами. Часто мають плями на зовнішній поверхні. По краях озброєні м'якими білими шипами 1 мм завдовжки, розташованими на відстані 1-2 мм один від одного. Квітки трубчасті, 3-4 см завдовжки, оранжевого або жовтого кольору, біля основи червоні, розташовані в китицях на довгому одиночному квітконосі до 25 см завдовжки.

Місця зростання

Aloe bakeri є ендемічним видом Мадагаскару, де зростає в піщаних дюнах поблизу Форт-Дофін у провінції Туліара.

Охоронний статус

Алое Бейкера внесене до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES)[4].

Див. також

Примітки
  1. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  2. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (укр.)
  3. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)
  4. Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. Appendices I, II and III

Посилання

Література
  • Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Jean-Bernard Castillon, Jean-Phillipe Castillon. (2010). Les Aloe de Madagascar: 1-400. J.-B. & J.-P. Castillon.
  • Chase, M. W., A. Y. D. Bruijn, A. V. Cox, G. Reeves, P. J. Rudall, M. A. T. Johnson & L. E. Eguiarte. 2000. Phylogenetics of Asphodelaceae (Asparagales): an analys of plastid rbcL and trnL-F DNA sequences. Ann. Bot. (Oxford) 86: 935–951.
  • Fritz, G. P. J. 1982. Miniature and smaller aloes of Madagascar. Aloe 19(3): 75-78.
  • Hardy, D. S. 1986. Liliaceae — Aloe helenae. Fl. Pl. Africa 49: pl. 1934.
  • Marnier-Lapostolle, J. 1959. Petites merveilles de Madagascar. Cactus (Paris) 63: 121–126.
  • Perrier de la Bathie, H. 1939. Liliaceae. Cat. Pl. Madag., Liliac. 2(26): 7-29.
  • Perrier de la Bathie, H. 1926. Les Lomatophyllum et les Aloe de Madagascar. Mém. Soc. Linn. Normandie n.s., Sec. Bot. 1(1): 1-59.
  • Reynolds, G. W. 1958. Les aloes de Madagascar. Naturaliste Malgache 10: 1-156.
  • Scott-Elliot, G. F. 1891. New and little known Madagascar plants. J. Linn. Soc., Bot. 29(197): 1-67.
  • Verdoorn, I. C. 1964. Aloe bakeri. Fl. Pl. South Africa 36: pl. 1401.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.