Алтай (газогін)
Газогін Алтай — пропонований газогін для експорту природного газу з російського Західного Сибіру до північно-західного Китаю.
Історія
Меморандум про постачання російського природного газу до Китаю було підписано головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером і генеральним директором компанії CNPC Чень Ген під час візиту президента Росії Володимира Путіна в Китай у березні 2006 року.[1][2] Розробка проєкту було припинено через розбіжності з приводу цін на природний газ і конкуренцію з боку інших джерел газу на китайському ринку.[3][4]
У 2013 році «Газпром» і CNPC домовилися про будівництво іншого газогону — «Сила Сибіру».[5][6] у 2014, домовленості про будівництво газогону Алтай були відновлені під час саміту АТЕС.[7][8][8]
Маршрут
Газогін завдовжки 2800 км має розпочатися від компресорної станції Пурпейська на існуючому газогоні Уренгой-Сургут-Челябінськ, яким прямує природний газ з Надимського і Уренгойського родовищ в Західному Сибіру. Загальна довжина російської секції має скласти 2666 км, у тому числі 205 км в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, 325 км в Ханти-Мансійському автономному окрузі, 879 км в Томській області, 244 км в Новосибірській області, 422 км в Алтайському краї, і 591 км в Республіці Алтай. Кінцевий пункт на території Росії є гірський перевал Канас. Велика частина газогону буде побудовано в рамках технічного коридору існуючих газогонів, таких як Уренгой-Сургут-Челябінськ, Північна Тюмень-Сургут-Омськ, Нижньовартовський газопереробний завод — Парабель, Парабель-Кузбас, Новосибірськ-Кузбас, Новосибірськ-Барнаул, і Барнаул-Бійськ.[9] У Китаї газогін на території Синьцзяну, буде пов'язано з газогоном Захід-Схід.[2][10]
Технічний опис
Діаметр газогону заплановано 1420 мм (56 дюйми)[11] Проєктна потужність газогону складе 30 млрд м³ природного газу на рік, кошторисна вартість проєкту, як очікується, до США $ 14 млрд. Газогін, як очікується, мав стати до ладу в 2011 році[1] , побудовано і управлятися Томсктрансгаз, дочірньою компанією Газпрому[2]
Критика
Проєкт газогону зазнає критики з боку екологічних організацій, через плани будівництва газогону платом Укок, яке є ареалом існування сніжного барса та інших видів що знаходяться під загрозою зникнення. Також плато є сакральним місцем тубільців. Крім того, алтайські національні лідери побоюються що прокладка газогону, а також технічного шосе відкриють шлях до китайської експансії в Алтаї[12]
Примітки
- Natural Gas in Exchange for Time. Kommersant. 16 вересня 2006. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 21 грудня 2008.
- Altai Project. Gazprom. Архів оригіналу за 3 жовтня 2010. Процитовано 9 жовтня 2010.
- Richard Weitz (23 червня 2009). Global Insights: Chinese-Russian Relations the Best Ever?. World Politics Review. Архів оригіналу за 29 червня 2009. Процитовано 15 липня 2009.
- Kelly Zang (8 жовтня 2008). Russia to delay construction of proposed gas pipeline to China - Xinhua. Forbes. Процитовано 15 липня 2009.
- Gazprom, CNPC sign memorandum on eastern route pipeline gas supplies to China (Part 2). Interfax. 22 березня 2013. Процитовано 10 квітня 2014.
- Svetlana Kyrzhaly (27 березня 2013). Gazprom “has forgot” about “Altai”, concentrated at the “Power of Siberia” project. Oil and Gas, Metals and Mining News. Процитовано 10 квітня 2014.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 20 березня 2015.
- http://interfaxenergy.com/gasdaily/article/14214/altai-pipeline-will-go-direct-from-russia-to-china
- Export pipeline "Altai" will cross six regions of Siberia: REGNUM publishes summary of the main pipeline characteristics. Regnum. 30 січня 2007. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 21 грудня 2008.
- John Helmer (11 листопада 2008). China stumbles in forging Russia gas deals. Asia Times. Процитовано 15 липня 2009.
- Алтайская карта "Газпрома" (Russian). Нефть и Капитал. 17 січня 2007. Архів оригіналу за 14 лютого 2007. Процитовано 21 грудня 2008.
- Altai community approves gas pipeline construction to China following harsh argument. Regnum. 22 березня 2007. Архів оригіналу за 29 травня 2008. Процитовано 21 грудня 2008.