Алутіік

Алутіік (також сугліак, тихоокеанські ескімоси та тихоокеанські юпіки) — один з прибережних корінних (індіанських) народів південної Аляски з групи юпіки. Їхні традиційні місця поширення — берег затоки Принца Вільгельма, Кенайський півострів на півострові Аляска. Зараз на Алясці проживає близько 4000 представників алутіік[2].

Алутіік
Танцівник народу Алтуіік
Кількість 4000[1].
Ареал Південь Аляски
Близькі до: Алеути, юпіки центральної Аляски
Входить до Юпіки
Мова Алутик, англійська, російська
Релігія Російська православна церква, традиційна релігія

Назва

Зараз найчастіше вживаються такі назви: Alutiiq (у однині), Alutiik (у двоїні) та Alutiit (у множині). Ці терміни походять від тих назв, які місцевим племенам давали російські торговці хутром та поселенці. Деякі жителі Аляски виступають за те, щоб використовувати ті назви, які представники алутіік самі вживають стосовно себе та своєї мови: Sugpiaq (однина), Sugpiak (двоїна) та Sugpiat (множина) — для ідентифікації народу (означає «справжні люди»); та Sugstun, Sugcestun, Sugt'stun або Sugtestun для позначення мови.

Мова

Мова алутик належить до юпікської сім'ї ескімосько-алеутських мов[3]. В алутикській мові виділяють два основні діалекти:

Історія

Народ алутіік живе на території Аляски, зокрема на березі затоки Принца Вільгельма та Кенайського півострова, більше 7500 років[2].

Поселення Шелехова на літографії 1802 року

Колонізацію територій поширення алутіік росіяни почали у XVIII столітті. У квітні 1784 року відбулася Авауцька різанина. Її влаштували російські торговці хутром на чолі з Григорієм Шелеховим. Відбулася різанина за спроби опору алутіік заснуванню Шелеховим на острові Кадьяк поселення на їхній території. У відповідь 130 озброєних росіян напали на алутіік, стріляючи в них із вогнепальної зброї та гармат. За різними оцінками, тоді загинули від 200[6] до 3000[7] представників алутіік.

1784-1818 роки в історії народу алутіік називають найтемнішим періодом, адже в цей час росіяни погано ставились до них, а самі вони хворіли на хвороби, занесені росіянами[8].

У 1867 році народ алутіік перейшов під контроль Сполучених Штатів Америки, адже тоді Аляска була продана Росією[9].

На початку XIX століття на Алясці жили 13 тисяч алутіік[2]. Зараз на Алясці живе від 3000[10] до 4000[2] тисяч алутіік, з яких не більше 400 володіють рідною мовою.

Культура

Алутіік переважно живуть на берегах океану. Вони живляться такими морськими продуктами, як лососі, кити та палтус. Крім того, в алутіікському раціоні були і ягоди та наземні ссавці. До контактів з російськими колонізаторами алутіік жили у напівземляних хатах, які називали ciqlluaq. Зараз алутіік живуть на прибережній території у більш сучасних житлах. Вони працюють у всіх аспектах сучасної економіки, зберігаючи при цьому культурну цінність існування.

Галерея

Див. також

Примітки
  1. "Alutiiq / Suqpiaq Nation", Alutiiq Museum
  2. «Alutiiq / Suqpiaq Nation», Alutiiq Museum
  3. Eskimo-Aleut - MultiTree. web.archive.org. 23 липня 2011. Процитовано 9 березня 2021.
  4. Вахтин - Юпикские языки Аляски. www.philology.ru. Процитовано 9 березня 2021.
  5. Nicholas, George P. (15 квітня 2010). BEING AND BECOMING INDIGENOUS ARCHAEOLOGISTS (англ.). Left Coast Press. ISBN 978-1-59874-497-2.
  6. Archaeologist May Have Found Site Of Alaska Massacre | The Seattle Times. archive.seattletimes.com. Процитовано 9 березня 2021.
  7. Fitzhugh, Ben (6 грудня 2012). The Evolution of Complex Hunter-Gatherers: Archaeological Evidence from the North Pacific (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 978-1-4615-0137-4.
  8. Lydia T. Black (1992), «The Russian Conquest of Kodiak.» In: Anthropological Papers of the University of Alaska. Vol. 24, Numbers 1-2. Fall. Department of Anthropology, University of Alaska Fairbanks
  9. Treaty with Russia (Alaska Purchase). 1909-14. American Historical Documents, 1000-1904. The Harvard Classics. www.bartleby.com. Процитовано 9 березня 2021.
  10. Гарматний, Юрій (субота, 30 вересня 2017 р.). Юрій Гарматний: «Русский мир» в Америке: истребление алеутов. Юрій Гарматний. Процитовано 28 лютого 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.