Альошина-Александрова Тамара Григорівна

Тамара Григорівна Альошина-Александрова народилася 19 червня 1928 року в Харкові. Навчалась у Харківській консерваторії по класу співу у Є. П. Петрової, яку закінчила 1958 році. З цього року — солістка Молдовського театру опери та балети ім. А. С. Пушкіна в Кишиневі, який тільки відкрився.

Національний театр опери та балету Республіки Молдова

Солісти театру всі були молодим. Але серед них виділявся талант Тамари Альошиной — співачки і драматичний актриси, яка створила трагічний образ гордої, сильної, але нещасної в коханні російської жінки. За роки роботи в молдовській опері співачка створила тридцять оперних партій. Бралась, як за головні, так і за епізодичні ролі, виконуючи партії мецо-сопрано, будь то західна або російська класика[2]. Сама співачка говорила так:

Кожна роль збагачує виконавський діапазон, якщо до неї підходити суворо, дбайливо й любовно[2].

Серед вершинних ролей цього часу — роль Азучени в «Трубадурі» Джузеппе Верді. Газета «Вечірній Ленінград» у липні 1974 року писала:

Співачка точно окреслила звукові контрасти ролі. Залежно від сценічної ситуації змінювалися експресія, динаміка, манера співу. Азучена - найважливіша, принципова удача театру в виставі «Трубадур»[2].

Неординарний образ було створено в «Чародійці» П. І. Чайковського, де вона грала роль аристократки, але разом з тим самотньої покинутої жінки, люблячої матері. Особливе місце серед найбільш значних досягнень співачки займає партія матінки Кураж в опері «Маркітантка» сучасного білоруського композитора С. Кортеса, створеної за п'єсою Брехта «Матінка Кураж», де співачка цілком зжилась з образом головної героїні:

Як і моя героїня, в дитинстві я ходила з торбинкою по дорогах війни, здобуваючи прожиток сім'ї. Тому те життя, яке я проживаю в тій опері, мені близьке. У дітей війни гірка і чіпка пам'ять[2].

Згодом співачка блискуче проявила себе у комедійному амплуа, зокрема виконуючи партії Дуеньї в однойменній опері С. Прокоф'єва й задаючи тон всьому спектаклю. Співачка брала участь в громадському житті, входила до президії Театрального товариства. Колеги згадують її як принципову, вимогливу до себе й колег по сцені. Альошина-Александрова Тамара Григорівна життя оперного співака оцінювала так:

Праця оперного співака — це «солодка каторга», а сама опера — мистецтво мудре і заслужене, натхненне і загадкове...[2]

З 1969 року працювала викладачкою співу в Кишинівському державному інституті мистецтв імені Г. Музіческу. Її вихованці гідно представляли молдовську вокальну школу в багатьох театрах СРСР. У 1978 році завідувала кафедрою інституту, з 1981 року — доцент цього ж інституту. Звання народної артистки Молдовської РСР отримала в 1967 році, а в 1976 році — народної артистки СРСР. Альошина-Александрова Тамара Григорівна нагороджена орденом «Знак Пошани» й медалями. Померла 24 грудня 1996 року в віці 68 років у Кишиневі[2].

• Народна артистка Молдавської РСР (1967)
• Народна артистка СРСР (1976)
• Орден «Знак Пошани», медалі.

• Любаша («Царська наречена» М. А. Римського — Корсакова)
• Графиня («Пікова дама» П. Чайковського)
• Кончаковна («Князь Ігор» О. П. Бородіна)
• Амнеріс і Азучена («Аїда» і «Трубадур» Джузеппе Верді)
• Кармен («Кармен» Жоржа Бізе)
• Комісар («Оптимістична трагедія» О. Холмінова)
• Роксанда і Каталін («Грозован» і «Аурелія» Д. Г. Гершфельд)
• Ольга («Серце Домніки», в новій редакції — «Героїчна балада» Стирчі , 1- е виконання — 1960)
• Ксенія («В бурю» Т. Н. Хрєннікова)[3]

• Советские примадонны: Тамара Алёшина-Александрова
• Алёшина-Александрова Т. Г.