Альпклуб «Одеса»

Альпклуб «Одеса» — український альпіністський клуб з однойменного міста. Створений на базі альпсекції ДСТ «Авангард» в 1975 році. Президент клубу з 1995 року Симоненко Валентин Костянтинович.

Історія

Кримсько-Кавказький Гірський Клуб (1890–1918)

Голови правління К.-К.г.к.[1]
Року Голова правління
1890—1891 Ростовцев Н.Я.[2]
1891—1892 Долинський Л.П.[3]
1892—1894 Фан-дер-Фліт М.Ф.[4]
1894—1913 Бертьє-Делагард О.Л.
1914—1917 Молчанов Є.Ф.

Прабатьком сучасного альпіністського клубу прийнято вважати Кримський Гірський Клуб, який виник 25 січня 1890 р.[5]. У 1905 році клуб було перейменовано на Кримсько-Кавказький.

Правління клубу знаходилося в Одесі і в різні роки мало 8[1] підлеглих йому відділень, найбільшим з яких було Ялтинське.

Основними напрямками діяльності клубу були: туристично-екскурсійний і науковий. У клубі функціонували дві робочі секції: екскурсійна секція влаштувала всі екскурсії клубу, сприяла роботі учених і туристам, організовувала іногородні екскурсії; музейна секція відала музеєм клубу, розширенням його експозицій, їх систематизацією.

Чисельність за весь час існування клубу склала понад 1400 членів.[5] Серед почесних членів клубу значилися велика княгиня Ольга Олександрівна, принц Ольденбурзький Петро Олександрович, тимчасовий одеський губернатор Христофор Христофорович Рооп, Таврійський губернатор П. М. Лазарєв. Почесним головою клубу в 1902 р. було обрано принца Олександра Петровича Ольденбурзького.

Клуб видавав свій періодичний журнал «Записки Крымско-Кавказского Клуба» і бюлетень «Жизнь Крымско-Кавказского Клуба». Крім того видавалися окремі роботи наукового, туристського, альпіністського та краєзнавчого характеру. Особливу роль у популяризації туризму зіграв, виданий клубом в 1904 р. «Путеводитель по горам Кавказа».[6]

З початком Першої світової війни в діяльності клубу настав спад. Громадянська війна в Росії та іноземна військова інтервенція привели до його закриття в 1918 р.[1]

Епоха Блещунова (1936—1975)

У 1936 році з ініціативи О. В. Блещунова створюється перша одеська секція альпінізму. І вже наступного року одесити здійснюють сходження на Казбек, в 1938 р. — на легендарну Ушбу. У ці роки з'являються перші кавалери значка «Альпініст СРСР». Взимку 1939 р. відбулася перша одеська альпініада зі сходженням на вершину Джантуган. Значимою виявилася Памирська експедиція 1940 р.[7]. На висоті 6000 м було організовано високогірну лабораторію, де вивчався вплив висоти на організм людини й досліджувалися питання фотосинтезу. Крім того, під час експедиції було здійснено ряд першосходжень і розплутано «загадку Гармо» — сплетіння гірських хребтів Паміру. Під час підготовки до другої Памірської експедиції в 1941 р. почалася німецько-радянська війна, і альпсекція призупинила свою діяльність.

В 1947 р. секція знову запрацювала спочатку під керівництвом Анатолія Ковбасюка. Через рік його змінив Андрій Шевальов. А з 1951 р. і до 1976 р. з невеликою перервою альпінізм в Одесі очолював О. В. Блещунов. У ці роки стрімко починає розвиватися висотний і спортивний альпінізм. Так, в 1958 році одесити сходять на свій перший семитисячник пік Леніна. У 1960 році одеська команда під керівництвом Віктора Лівшиця стає першими чемпіонами України з альпінізму. Надалі цей успіх неодноразово буде повторений в різних альпіністських класах.

Участь одеських альпіністів у гімалайських експедиціях
Рік Вершина Висота (м) Експедиція
1990 Еверест 8848 СРСР, США, Китай
1991 Нанда-Деві 7816 Індійсько-українська
1993 Канченджанга 8586 Міжнародная
1994 К2, Каракорум 8611 Одеська
1995 Броуд-пік, Каракорум 8047 Одеська
1996 Аннапурна 8095 Українська
1997 Чо-Ойю
Нангапарбат
8201
8126
Одеська
1998 Пуморі
Ама-Даблам
7161
6856
Українська
1999 Еверест 8848 Українська
2000 Шишабангма
Чо-Ойю
8012
8201
Українська
2001 Манаслу 8156 Українська
2002 Лхоцзе
Дхаулагірі
8516
8167
Одеська
2003 Хідден-пік, Каракорум 8068 Українська
2004 Макалу 8463 Міжнародна
2010 Макалу 8463 Українська

Альпклуб «Одеса» (1975 — сьогодення)

На базі альпсекції добровільного спортивного товариства «Авангард» в 1975 році створюється Альпклуб «Одеса». І вже в 1976 році одеські альпіністи завойовують срібні медалі чемпіонату СРСР. Сходження на вершину Мижиргі в 1983 році вперше зробило одеситів чемпіонами СРСР. Виділяється серед інших досягнень сходження 1987 року по новому маршруту 6-ї категорії складності по Північній стіні на Хан-Тенгрі, яке також принесло клубу золоті медалі чемпіонату СРСР.

Гімалаї для клубу відкрив Мстислав Горбенко, перший одесит, що зійшов в рамках міжнародної експедиції «Сходження Миру» на Еверест[8] Згодом саме гімалайський напрямок став пріоритетним для всього українського альпінізму.

У 1993 і 1994 рр. одеситами підкорені 3-тя і 2-га вершини світу: Канченджанґа[9] і К2[10].

Починаючи з 1996 року збірна команда України на базі альпклубу «Одеса» за підтримки провідних альпіністів проводить національні гімалайські експедиції. Серед них найбільш виділяється Перша українська національна експедиція «Еверест-99»[11], в рамках якої на Евересті побувала 3 українці, в тому числі Владислав Терзиул і одесит Василь Копитко.

Взяли участь у першій українській національній експедиції «Еверест-99» у 1999 році, по класичному маршруту з півночі.

Досягнення

Чемпіонат СНД
Класс
Висотно-технічний клас 2007 2009
Скельний клас 2009, 2010
Технічний клас 2010
Всього, медалей 4 1
Чемпіонат СРСР
Клас
Висотний клас 1987 1976, 1980
Висотно-технічний клас 1977
Льодово-сніжний клас 1983, 1988 1984, 1989 1983, 1985
Скельний клас 1986
Технічний клас 1978 1981, 1982
Всього, медалей 3 7 4
Чемпіонат УРСР
Клас
Висотний клас 1965, 1974, 1981
Висотно-технічний клас 1967, 1980
Зимовий клас 1989
Клас траверсів 1962, 1964, 1965, 1970
Скельний клас 1987
Технічний клас 1960, 1961, 1966, 1982, 1985, 1989
Всього, медалей 17
Чемпіонат України
Клас
Висотний клас 1992
Зимовий клас 1994, 2002, 2009, 2010
Клас малих гір 1993, 1999, 2000, 2001, 2003, 2007 1999, 2002, 2005, 2007, 2008 2009
Скельний клас 2000, 2001, 2004, 2007, 2009, 2010 2001, 2002 1995, 1996, 1997, 1998, 2007, 2009
Технічний клас 1999, 2000, 2003, 2005, 2006, 2008, 2009 1999, 2003, 2009, 2010 2005
Всього, медалей 24 11 8

За час існування клуб виховав: 3 Заслужених тренери України, 2 Заслужених майстри спорту, 5 майстрів спорту міжнародного класу, 56 майстрів спорту СРСР та України, 12 «Сніжних барсів», 114 інструкторів альпінізму.[12]

Скеледром

УТБ «Скеледром» — це навчально-тренувальна база альпіністського клубу «Одеса». Вона розташована біля самого берега моря між пляжами «Аркадія» і «Чкаловський». На території знаходиться великий скелелазний стенд зі штучним рельєфом висотою 15 м, з різними трасами (від 5а до 8б).

Цікаві факти

  • Серед почесних членів Кримсько-Кавказького гірського клубу числився колишній президент США Теодор Рузвельт і Бухарський емір Сеїд-Абдул-Ахад-Хан.[1]

Див. також

Література

  • Горбенко М. М., Симоненко В. К. От Говерлы до Эвереста (очерк истории одесского альпинизма) // Восхождение мира на Эверест. — Одесса: ОКФА, 1994. — С. 123—143. — isbn 5-7707-6304-3
  • Чопп И. Л. Ведущие к вершинам. — Одесса, 2004. — 104 с.
  • Чопп И. Л. Крымско-Кавказский горный клуб. — Одесса: Электра, 2000. — 96 с. — isbn 5-7707-93-68-XIII

Ресурси Інтернету

Виноски

  1. Чопп И.Л. Так начинался горный туризм и альпинизм // Крымско-Кавказский горный клуб. — Одесса: Электра, 2000. - С. 6-28. - ISBN 5-7707-93-68-XIII
  2. Справка по графу Ростовцеву Николаю Яковлевичу
  3. Биография Долинского Льва Павловича
  4. Биография Фан-дер-Флита Н.Ф.
  5. Голоцван К. В. Крымско-Кавказский горный клуб [недоступне посилання з лютого 2019]
  6. Меркулов В. А. Путеводитель по горам Кавказа. — СПб., 1904.
  7. Яценко В. С. В горах Памира. — Гос. изд. географ. лит-ры. — 1950.
  8. Горбенко М. М. Восхождение мира на Эверест. — Одесса: ОКФА, 1994. — С. 144. — ISBN 5-7707-6304-3.
  9. Експедиція на Канченджангу в 1993 році
  10. Експедиція на К-2 1994 року
  11. Перша українська національна експедиція «Еверест-99». Архів оригіналу за 22 травня 2010. Процитовано 25 вересня 2014.
  12. Про клуб. У тому числі про його досягнення. Архів оригіналу за 25 травня 2009. Процитовано 25 вересня 2014.

Одеса

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.