Альфред Бюловіус

Альфред Бюловіус (нім. Alfred Bülowius; нар. 14 січня 1892, Кенігсберг пом. 9 серпня 1968, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія) — німецький воєначальник, генерал авіації Люфтваффе (1944) в роки Другої світової війни. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940).

Альфред Бюловіус
Alfred Bülowius
Народження 14 січня 1892(1892-01-14)
Кенігсберг, Східна Пруссія
Смерть 9 серпня 1968(1968-08-09) (76 років)
Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Приналежність  Райхсгеер
 Рейхсвер
 Вермахт
Вид збройних сил Люфтштрейткрафте
 Люфтваффе
Рід військ піхота
бомбардувальна авіація
Роки служби 19111945
Звання  Генерал авіації
Командування LG 1
1-ша авіаційна дивізія
II повітряний корпус
II винищувальний корпус
Війни / битви
Нагороди

Східний фронт

Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Ганзейський Хрест (Гамбург)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
 Альфред Бюловіус у Вікісховищі

Біографія

Альфред Бюловіус народився 14 січня 1892 року у місті Кенігсберг, столиці Східної Пруссії. 23 січня 1911 року поступив на військову службу фанен-юнкером до 41-го піхотного полку (5-го Прусського) Прусської армії. З початком Першої світової війни у складі свого полку бився на Східному фронті біля Сталлупенена, при Гумбіннені, під Танненбергом, у Мазурській битві. Командував взводом, ротою, пізніше був полковим ад'ютантом. 1916 року перевівся до Імперської повітряної служби. Проходив навчання на пілота бомбардувальної авіації. За час Першої світової війни нагороджений Залізним хрестом обох ступені.

Після завершення війни служив в ескадрі прикордонного командування «Північ» у Бартенштейні. 1 січня 1920 року Бюловіус звільнився з військової служби, а 1 лютого 1920 року влаштувався на службу в поліцію. Проходив службу в поліції Східної Пруссії в Кенігсберзі, а потім у відділі повітряного спостереження «Східна Пруссія».

31 серпня 1922 року Бюловіус звільнився з поліцейської служби й до 1 квітня 1925 року працював у цивільних структурах.

1 вересня 1934 року він повернувся до військової авіації. Перший час проходив службу в Імперському міністерстві авіації в Берліні. У тому ж році він став командиром ескадрильї в Мерзебурзі, де залишався до 1936 року. Згодом призначений командиром групи для проходження служби в 253-тю бомбардувальну ескадру «Генерал Вевер». 16 листопада 1939 року став командиром льотної школи пілотів-винищувачів у Тутові.

Але вже наступного дня 17 листопада 1939 року був призначений командиром Lehrgeschwader 1, якою він командував у Західній кампанії. На початку червня 1940 року був збитий над територією Франції і потрапив до французького полону. 21 червня 1940 року після капітуляції Франції повернувся до Німеччини і до жовтня 1940 року перебував на лікуванні у військовому госпіталі. Після одужання він продовжив службу в авіації. 15 січня 1941 року став начальником школи пілотів штурмової та бомбардувальної авіації в Празі. З 2 серпня 1942 року на Східному фронті, командир бойової групи «Північ» у Повітряному командуванні Люфтваффе «Дон».

1 листопада 1942 року генерал Бюловіус призначений командиром 1-ї авіаційної дивізії. Бився у центральній частині Східного фронту. 26 червня 1943 року його призначено командиром II повітряного корпусу, яким він керував до кінця червня 1944 року на Італійському театрі війни. Після висадки союзників у Нормандії з 1 липня 1944 року командував II винищувальним корпусом, бої на півночі Франції.

1 грудня 1944 року йому присвоєне звання генерал авіації. На початку 1945 року командував 16-м округом Люфтваффе, з квітня — 3-м округом. Останні дні війни перебував у Тіролі, де під його командуванням перебували усі частини вермахту. 8 травня 1945 року капітулював союзникам, перебував у полоні до липня 1947 року.

Нагороди

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

Див. також

Література

  • Зефиров М. В. Асы Люфтваффе. Кто есть кто. Выдержка, мощь, внимание — М.: Серии: Неизвестные войны ХХ века. АСТ, Астрель 2011 г. — ISBN 978-5-17-057776-7.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A-K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
  • Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930
  • Wolfgang Keilig: Rangliste des deutschen Heeres 1944/45, Podzun-Pallas-Verlag, 1987, ISBN 978-3790901139

Посилання

Примітки

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.