Комбінований Знак Пілот-Спостерігач

Перше вручення відбулося 19 жовтня 1939. Мав три ступені: 3-й ступінь в бронзі, 2-й — в золоті та 1-й — в золоті з діамантами[2]. Знаки у золоті та у золоті з діамантами були засновані у березні 1938. Кількість нагороджених 2-м ступенем — 53 особи. Кількість нагороджених 1-м ступенем — 60 осіб, з них 2 жінки — Ханна Райч (нім. Hanna Reitsch) та графиня Мелітта Шенк фон Штауффенберг (нім. Melitta Klara Schenk Gräfin von Stauffenberg).

Нагорода вручалася разом з посвідченням підписаним старшим офіцером або начальником атестаційної комісії, в простому футлярі синього кольору з відповідним трафаретним надписом готичним шрифтом. Внутрішня поверхня футляру складалася з синього шовку, або іншого матеріалу. Знак носили в нижній частині лівої нагрудної кишені кітеля, мундира, або одностройвої сорочки під Залізним хрестом 1-го класу, якщо особа була ним нагороджена.

Ханна Райч із Залізним хрестом ІІ класу та Знаком Пілота-Спостерігача для жінок. За нею Карл Ханке[Вин. 1], гауляйтер Нижньої Сілезії, квітень 1941

Перші два ступеня мали бронзовий та позолочений вінок, відповідно, з дубового і лаврового листя, на який накладався посріблений орел з розпростертими крилами, що тримає в кігтях свастику. Розміри знака 52×43 мм, розмах крил орла 65 мм. Спочатку знак виготовлявся з алюмінію, потім з нейзильберу, а пізніше з більш дешевих сплавів. Складався з двох частин — посріблений орел та золочений вінок. Орел кріпився до вінка за допомогою двох заклепок[3]. Зворотний бік знаку гладкий, проставлено клеймо фірми-виробника, кріплення знака — тонка заколка. Золотий знак з діамантами робився виключно вручну та виготовлялися віденьською ювелірною фірмою Рудольфа Штубигера[4]; кількість діамантів: праве крило орла — 36 штук, ліве — 31 штука, тіло орла — 19 штук, свастика — 18 штук.

• Авіаційні планки Люфтваффе
• Знак парашутиста ВПС
• Почесний Кубок Люфтваффе
• Знак льотчика-планериста

Знак льотного складу