Альфред Меєр
Альфред Мейер (нім. Alfred Meyer; 5 грудня 1891, Ґеттінґен — 11 квітня 1945, Гессіш-Ольдендорф) — партійний і державний діяч Третього рейху.
| Альфред Меєр | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Alfred Meyer | ||||||||||
 | ||||||||||
| Народився |
5 жовтня 1891[1][2] Геттінген, Німецька імперія[1] | |||||||||
| Помер |
11 квітня 1945[1][2] (53 роки) Гессіш-Ольдендорф, Гамельн-Пірмонт, Нижня Саксонія, Німеччина[1] | |||||||||
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Німеччина | |||||||||
| Діяльність | політик | |||||||||
| Alma mater | Боннський університет | |||||||||
| Науковий ступінь | доктор юридичних наук | |||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||
| Членство | СА | |||||||||
| Посада | депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd | |||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Після закінчення школи в 1911 вступив на військову службу. Учасник Першої світової війни. Офіцер 363-го піхотного полку, командир роти, потім — батальйону. У квітні 1917 року поранений вдруге і потрапив до французького полону. Звільнений у березні 1920 року. Після повернення до Німеччини був демобілізований в чині гауптмана.
Вивчав економіку і право в університетах Лозанни, Бонна і Вюрцбурга. У 1922 році отримав докторський ступінь. Працював юристом. У 1925 році одружився з Доротеєю Капель.
У 1928 році вступив у НСДАП і почав швидко просуватися партійною драбиною: ортсгрупенляйтер в Гельзенкірхені (1928), бецірксляйтер Емш-Ліппе (1929), гауляйтер Північної Вестфалії (з січня 1931).
У 1929 році обраний депутатом міської ради Гельзенкірхена, в 1930 році — рейхстагу.
З травня 1933 року — рейхсштатгальтер Ліппе і Шаумбург-Ліппе, з 1938 року — обер-президент Вестфалії.
З 1941 року — заступник Альфреда Розенберга в Імперському міністерстві окупованих східних територій. Брав участь у Ванзейській конференції. У листопаді 1942 року призначений імперським комісаром оборони свого гау. Покінчив життя самогубством.
Нагороди
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Золотий партійний знак НСДАП
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» в бронзі та сріблі (15 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
Бібліографія
- Aus der Arbeit eines Gauleiters und Reichsstathalters // Drei Reden für das Auslandsdeutschtum. [Berlin]: Gau Ausland des NSRB, [1939]. S. 15—40.
- Der Gau Westfalen-Nord. Detmold: Lippische Staatszeitung, 1939 (автор передмови)
- Das Recht der besetzten Ostgebiete. München-Berlin: C.H. Beck, 1943 (редактор)
Література
- Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934
- Karl Höffkes: HpG. Die Gauleiter des Dritten Reiches, Grabert-Verlag Tübingen, 2. Auflage 1997, S. 245
Посилання
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #129440450 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Munzinger Personen