Альфред Шклярський

Народився 21 січня 1912 року в Чикаго в родині політемігранта і журналіста Анджея Шклярського і Марії (в дівоцтві — Маркосік). У 1926 році разом з батьком переїхав зі Сполучених Штатів до Польщі. Спочатку жив з батьками у Влоцлавку, де в 1931 році і закінчив гімназію. З 1932 по 1938 рік навчався в Варшаві в Академії політичних наук при Департаменті консульської та дипломатичної служби, яку закінчив в 1938 році. Пізніше вступив в Армію Крайову і в її рядах брав участь в бойових діях проти німецьких окупантів, в тому числі і в Варшавському повстанні[1][2].

Після війни кілька місяців жив у Кракові та Катовицях. Літературну діяльність відновив в 1946 році, опублікувавши під псевдонімом Альфред Броновський романи «Gorący ślad» і «Trzy Siostry». Пізніше написав романи про гірників «Błędne ognie», «Nie czekaj na mnie» (обидва — 1947) та «Szary cień» (1948). У тому ж 1948 році за псевдонімом Фред Гарланд він опублікував свій перший пригодницький роман для дітей «Tomek w tarapatach» про маленького хлопчика, помилково опинився в Африці, де він пережив масу неймовірних пригод. Згодом цей хлопчик став прообразом головного героя його знаменитого циклу про Томека Вільмовського.

У 1949 році був засуджений до 8 років тюремного ув'язнення за те, що в роки німецької окупації публікувався в колабораціоністській газеті «Кур'єр варшавський», звільнився в 1953 році[1]. З 1954 по 1977 рік працював редактором у Катовицькому книжковому видавництві «Śląsk».

Альфред Шклярский належав до числа польських письменників, які пишуть для молоді. Перші твори розважального характеру написав і опублікував в період окупації в колабораціоністських періодичних виданнях[2] під псевдонімом Альфред Муравський[3]: «Kulisy sławy» (1941), "Lot do dżungli. Dzieje tajemniczej ekspedycji "(1941), " Żelazny pazur "(1942), " Krwawe diamenty "(1943), " Tajemnica grobowca "(1944), а під псевдонімом Олександр Купа — «Tornado»(1943).

Перша книга про Томека Вільмовського під назвою «Томек в країні кенгуру» з'явилася в 1957 році. За нею послідували «Томек на чорному континенті» (1958), «Томек на стежці війни» (1959) та інші. Остання книга з циклу про Томек «Томек в країні фараонів» (1994) вийшла в світ через 2 роки після смерті письменника і була написана на основі нарисів і записок Шклярського його близьким другом — священиком Адамом Зельгою.

Іншою значною роботою письменника є написана ним спільно з дружиною Христиною Шклярської трилогія «Золото чорних гір» (1974—1979), що представляє собою епічну сагу декількох поколінь північноамериканського племені індіанців Санті з Дакотів.

Альфред Шклярський завоював безліч престижних літературних премій і нагород, в тому числі «Orle Pióro» (1968), «Орден Усмішки» (1971), а також премії Прем'єр-міністра за твори для молоді (1973, 1987) . Був членом Спілки польських письменників.

Письменник помер 9 квітня 1992 в Катовицях[4].