Альфред I Великий

Ілюстрація Джеймса Дойла, на якій король Альфред у селянській хаті спалив тістечка

Став королем по смерті брата Етельреда I, який був смертельно поранений у битві з вікінгами у квітні 871 року. Альфред не вирізнявся фізичною силою, ймовірно маючи хворобу Крона. По смерті брата уклав мир із вікінгами, заплативши їм. 6 січня 878 року вікінги під керівництвом Ґутрума порушили мир і напали на невеликий загін короля біля міста Чіппенхем, змусивши його втікати у болота Сомерсет, де його армія вела партизанську війну проти вікінгів. Увесь цей час загони короля жили завдяки підтримці місцевого населення. Зрештою зібравши 3000 бійців він атакував вікінгів у травні 878 року. Після жорстокої битви данці тікали, але армія короля Альфреда оточила їх і полонила короля Ґутрума. 30 червня полонених вікінгів похрестили. Король Альфред став хрещеним Ґутрума. Ці події призвели до укладення Ведморского договору, що визначав стосунки з вікінгами на тривалий час.[5]

Альфред об'єднав під своєю владою сусідні англійські королівства. Він провадив реформи, аби облаштувати своє королівство та підготуватися до боротьби з данами, завів адміністративний поділ на графства, заснував перший англійський флот, будував прикордонні укріплення. Успішно відбивав напади данів, що захопили північно-східну частину Англії. За його врядування відбудовувалися міста, серед них і Лондон. Сприяв розвитку торгівлі, ремесел та освіти, видав перший загальноанглійський збірник законів — «Правду короля Альфреда» (близько 890). до якої увійшли як усі старі англосаксонські закони, так і нові королівські укази.

Об'єднання Англії за Альфреда було пов'язане з ідейним та культурним піднесенням, розвитком шкіл, освіти та літератури. Вивчивши латину, Альфред переклав англосаксонською латинські твори філософського, теологічного та історичного характеру. Заохочував до перекладів членів невеликого гуртка наближених до себе освічених людей, що був подобою Академії Карла Великого. За твердженням традиції переклав трактат Боеція «Про втіху філософією» — один із найпопулярніших творів європейського Середньовіччя. За Альфреда було відновлено багато монастирських шкіл, зруйнованих під час данського нашестя і створено нові, серед них і світські. Альфред Великий справив великий вплив на сучасну йому аналітику. Деякі частини Вессекської «Англосаксонської хроніки» відбивають погляди самого короля, його просвітницьких ідей та літературної праці.

Альфред Великий підтримував активні політичні зв'язки з володарями багатьох іноземних держав. Його цікавість щодо інших країн показують також письмові вставки, які він зробив у своєму перекладі Орозія (лат. Orosius). Він листувався з Іллею III, Патріархом Єрусалимським, і направив місію до Індії на честь святого Апостола Фоми, могила якого, як вважали, знаходилась у цій країні. Вступив у переговори з халіфом Багдаду. Направляв посольства до Рима. Передачі «англійської милостині» Папам були досить частими. Близько 890 року здійснив подорож із Хедебю у Ютландії уздовж Балтійського моря до прусського торгового міста Трусо.

Опис північнослов'янських земель, зроблений Альфредом у примітках до твору Орозія «Сім історичних книг проти поганства» (Historiarum adversus paganos libri VII), — важливе історичне джерело.

• Дитинство короля зображено у псевдоісторичному серіалі «Вікінги». Там він зображається байстрюком дружини короля Вессекса Юдит від ченця Етельстана[6].
• Король Альфред I — один із центральних персонажів британського телесеріалу «Останнє королівство», знятого за серією романів «Саксонські хроніки»[7].

Існує легенда, що Альфред під час переховування від вікінгів оселився у селянській хаті. Жінка пастуха попросила короля постерегти випікання тістечок, але Альфред заглибився у роздуми і вони згоріли, за що селянка на нього нагримала. За цією легендою названо гриб Дальдінія концентрична — «тістечко короля Альфреда» (англ. King Alfred's cake)[5].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Alfred the Great - English Wikipedia(англ.)
• Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — ISBN 985-01-0151-2. (рос.)