Ґутрум

Походження Ґутрума точно невідоме. Думка ряду данських істориків про його родинні зв'язки з королем Хедебю Горіком I не отримала підтримки більшості сучасних істориків.

Припускається, що Ґутрум поміж інших конунгів у 865 році брав участь у вторгненні данських вікінгів на землі англосаксонських королівств Вессекс, Східна Англія, Мерсія, Кент і Нортумбрія. Військом вікінгів, яке отримало назву «Велика язичницька армія», командували два сини Рагнара Лодброка, Івар Безкосний і Гальфдан. Імовірно, після того як у 875 році військо данів розділилось і частина, на чолі з Гальфданом Рагнарсоном пішла в Нортумбрію, Ґутрум отримав командування над тією частиною вікінгів, що залишилась діяти в Мерсії і Східній Англії. У цьому році, згідно з повідомленням Англосаксонського часопису, більше військо данів на чолі з конунгами Ґутрумом, Оскетелем і Анвендом перейшло з Рептона у Кембридж і провело там наступну зиму — це перша згадка про Ґутрума в англосаксонських першоджерелах.

Весною 876 року Ґутрум почав воєнні дії проти Вессекса: на чолі флоту він приплив до Пул Харбору в Дорсеті і з'єднався тут з військом вікінгів, що раніше висадилось на узбережжі між річками Фроум і Трент. Сюди ж підійшло і вессексьске військо, яким командував король Альфред Великий. У бою, що відбувся біля Верхема, між данами і англосаксами перемогу, ймовірно, отримало військо короля Альфреда, оскільки вессексам вдалось захопити укріплений табір вікінгів. Однак, бачачи, що військо противника ще достатньо сильне, король Вессекса волів вступити з вікінгами в переговори, результатом яких стало укладання між данами і англосаксами перемир'я: сторони обмінялись заручниками, Альфред виплатив вікінгам невідому суму грошей як відступне, а самі дани поклялись, що негайно підуть з Вессекса. Але вони не дотримали даної ними клятви і в одну з наступних ночей напали на табір кінного війська вессексців, вбивши майже всіх і безперешкодно пішли в Девоншир. Тут вони захопили місто Ексетер, в якому перезимували.

Першу половину 877 року військо данів провело в Ексетері, але восени частина воїнів на чолі з Ґутрумом виступила в похід на Мерсію, розграбувавши ті її області, які не підкорялися владі ставленика вікінгів, короля Келвульфа II. Скориставшись послабленням сил данів в Девонширі, Альфред Великий зібрав військо і обложив Ексетер. Вессекський флот заблокував міську гавань і перешкодив флоту вікінгів з 120 кораблів надати допомогу обложеним. Дізнавшись про це, дани були змушені почати переговори з королем Альфредом, дати йому заручників і покинути Ексетер. Вони вирушили в Мерсію, де, об'єднавшись з військом Ґутрума, розділили між собою більшу частину земель цього королівства, залишивши Келвульфу II лише західні області.

Наприкінці 877 року Ґутрум розпочав підготовку до нового походу на Вессекс. Зібравши військо в Глостері, він у перші дні наступного року таємно провів своїх воїнів до вілли Чіппенхем у Вілтширі, де Альфред Великий святкував різдвяні свята і в ніч на день Хрещення несподівано атакував королівську резиденцію. Вессексці не змогли чинити серйозного опору і були розбиті. Альфред лише з деякими наближеними зміг врятуватися втечею і сховатися в сомерсетських лісах і болотах, в той час як дани за короткий час встановили свій контроль майже над усією територією Вессекського королівства.

Попри втрату більшої частини свого королівства, Альфред не припинив чинити опір завойовникам: в Девоні соммерсетському ополченню вдалося розбити військо данів, яким командував Убба Рагнарсон, а після Великодня в Етельні була збудована фортеця, з якої воїни Альфреда Великого здійснювали напади на вікінгів. У травні за наказом короля біля «Каменя Егберта» (сучасний Брікстон Деверіл у Вілтширі) зібралися фірди з Сомерсетшира, Вілтшир і Гемпшира. Військо вессексців вирушило до Етандуну (сучасний Едінгтон), де знаходився укріплений табір Ґутрума. Між 6 і 12 травня в битві англосаксів з данами перемогу здобуло військо короля Альфреда. Зазнавши дуже тяжких втрат, вікінги, що залишилися, відступили до свого табору, який був обложений вессексцями. Облога тривала 14 днів, але тільки після того як серед вікінгів почався голод, Ґутрум вступив у переговори з Альфредом Великим. Король Вессексу висунув умови перемир'я з данами: видача йому заручників на його розсуд і хрещення Ґутрума. Після того, як дани дали відповідні клятви, Альфред відвів своє військо від їхнього табору.

Виконуючи умови перемир'я, через деякий час Ґутрум разом з тридцятьма своїми наближеними приїхав в Еллер близько Етельна, де перебував король Альфред. Тут же, за свідченням Англосаксонського часопису, відбулося і хрещення Ґутрума, хоча Ассер пише, що це сталося тільки через вісім днів на королівській віллі у Ведморі (в Сомерсеті). Хрещеним батьком ватажка данів став сам правитель Вессексу, давши своєму хрещеникові християнське ім'я Етельстан, яке носив найстарший із його братів, синів короля Егберта.

Переїхавши разом з Альфредом Великим з Еллера в Ведмор, Ґутрум ще дванадцять днів залишався гостем при дворі короля Вессекса. До цього часу деякі історики відносять укладення так званого Ведморского договору як такого, що визначив основи подальших взаємин Вессекського королівства з вікінгами, які контролювали більшу частину сучасної Англії. Після повторення взаємних клятв про вірність миру, Ґутрум, отримавши від вессекського короля великі дари, повернувся до свого війська, що розташувалося на зимівлю в Чіппенгемі.

Британія після договору між Альфредом Великим і Ґутрумом

Весь 879 рік військо данів провело у своєму таборі в Чичестері, куди воно прийшло з Чіппенгема. Тут до них приєдналося ще кілька загонів вікінгів, які висадилися в гирлі Темзи і перезимували в Фулемі. У 880 році Ґутрум виступив з Сассекса в похід на Східну Англію. Точно невідомо, правили цими землями ще королі Освальд і Етельред II, або вони вже не мали правителя, але, прибувши сюди, військо данів проголосило Ґутрума своїм королем і розділило між собою землі Східноанглійського королівства. Таким чином на території сучасної Англії виникло друга, після королівства Йорвік, держава вікінгів і були закладені основи області данського права. Однак не всім норманам було до душі осіле життя хлібороба чи ремісника і частина данів з-поміж тих, хто приєднався до війська Ґутрума в минулому році, відпливла для продовження грабежів у Фландрії.

Мир між данами Східної Англії і Вессексом проіснував недовго: у 884 або в 885 році військо вікінгів з Лотарингії припливло в Британію і обложило Рочестер, однак жителям вдалося протриматися за міськими стінами до приходу вессекського війська. Дізнавшись про наближення короля Альфреда, вікінги відступили, кинувши свій табір, і незабаром повернулися назад на континент. Хроніки не повідомляють, чи був цей напад зроблено за договором з Ґутрумом, але історики припускають, на основі аналізу наступних подій, що король Східної Англії був причетний до цього. У відповідь на вторгнення, Альфред Великий послав свій флот розграбувати східноанглійське узбережжя: спочатку вессексцям щастило і їм вдалося захопити в гирлі Стура 16 кораблів данів, але на зворотному шляху флот англосаксів був атакований великим флотом вікінгів і зазнав поразки. Також в цьому році військо Ґутрума вчинило набіг на територію Вессекського королівства, але в 886 році королю Альфреду вдалося відвоювати у данів Лондон.

Імовірно, втрата Лондона змусила Ґутрума вступити з Альфредом Великим в переговори про мир. Невідомо, коли точно був укладений цей договір. Його текст зберігся до наших днів. У цій угоді встановлювалися точні межі між Східною Англією і Вессексом, а також визначалися покарання за деякі кримінальні злочини.

Монета Ґутрума з іменем «Етельстан»

Про останні роки життя Ґутрума, проведених в мирі з Вессексом, майже нічого не відомо. Попри те, що більшість його підданих-данів продовжували дотримуватися своїх традиційних вірувань, сам Ґутрум, ймовірно, дуже серйозно сприйняв акт свого хрещення. Саме до останніх років його життя належать відомості про велике шанування ним святого Едмунда, який загинув від рук вікінгів, і карбування монет, в легенді яких використовувалося його християнське ім'я, дане йому при хрещенні в 878 році — Етельстан.

Король Ґутрум помер у 890 році. Новим правителем Східної Англії став король Еохрік, можливо, син померлого монарха.