Альціон білогрудий

Альціон білогрудий[1] (Halcyon smyrnensis) — птах родини рибалочкових.

?
Альціон білогрудий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшеподібні (Coraciiformes)
Родина: Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід: Альціон (Halcyon)
Вид: Альціон білогрудий
Біноміальна назва
Halcyon smyrnensis
(Linnaeus, 1758)

Ареал поширення виду
Посилання
Вікісховище: Halcyon smyrnensis
Віківиди: Halcyon smyrnensis
ITIS: 554585
МСОП: 22725846
NCBI: 1003843

Опис

Альціон білогрудий досягає довжини 26-39 см, забарвлення спини, хвоста і крил яскраво-синього кольору. Плечі і боки, голова і низ живота каштаново-коричневого кольору. Горло і груди білі. Дзьоб і ноги коралово-червоні.

Місце перебування

Альціон білогрудий не прив'язаний так сильно до води, як інші види рибалочок. Вона гніздиться в сухих культурних ландшафтах, в пальмових гаях, парках і іноді на лісових галявинах, але все ж найчастіше на берегах з урвищами поблизу води.

Розмноження

Для гнізда викопує нори довжиною до 50 см. У кладці 4-7 круглих білих яєць.

Живлення

Альціон білогрудий полює на великих комах, гризунів, равликів, риб, жаб, а також співочих птахів.

Підвиди

Відомо чотири підвиди:

  • H. s. smyrnensis
    • Поширення: від Ізміра в західній Туреччині і Каїра в Єгипті на південь від Каспійського моря, на північ від Перської затоки , Пакистану , Афганістану та північного заходу Індії. Зареєстрований заліт цього підвиду в південному Азербайджані.
    • Ознаки: підборіддя, горло і груди білі
  • H. s. fusca
    • Поширення: Індія і Шрі-Ланка до Тайваню і Хайнань, Індокитай, Малакка і Суматри
    • Ознаки: трішки темніше, синява має менш зелений відтінок.
  • H. s. saturatior
  • H. s. gularis
    • Поширення: Філіппіни
    • Ознаки: як у H. s. fusca, але підборіддя і горло білі, а крила більш чорні

Примітки
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Література
  • Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / отв. ред.: С. Г. Приклонский, В. П. Иванчев, В. А. Зубакин. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2005. — С. 208—211. — 487 с.(рос.)
  • Fry, Fry und Harris: Kingfishers, Bee-eaters and Rollers, ISBN 0-7136-8028-8 (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.