Аль-Ассад (водосховище)

Водосховище Аль-Ассад; بحيرة الأسد; араб. بحيرة الأسد‎
Назва на честь:	Хафіз аль-Ассад
	Водосховище Аль-Ассад (зліва), Гребля Табка (по центру), та Гребля Баас (справа). Фото зроблено з STS-78, в червні 1996. Північ у напрямку верхнього лівого кута зображення.Водосховище Аль-Ассад (зліва), Гребля Табка (по центру), та Гребля Баас (справа). Фото зроблено з STS-78, в червні 1996. Північ у напрямку верхнього лівого кута зображення.
	36°00′ пн. ш. 38°10′ сх. д.
Розташування
Країна	Сирія
Розташування	Сирія, мухафаза Ар-Ракка
Геологічні дані
Тип	водосховище
Розміри
Площа поверхні	525 км² км²
Глибина середня	8,4 м м
Довжина	80 км км
Ширина	8 км (макс.) км
Об'єм	10 км³ км³
Вода
Басейн
Вливаються	Євфрат
Витікають	Євфрат
Країни басейну	Сирія
Інше
Міста та поселення	Ес-Саура
Острови	Джазіра ес-Саура
Дамба, гребля	Гребля Табка
Geonames	172869
	Мапа регіону навколо водосховища Аль-Ассад. На мапі позначені адміністративний центр мухафази — м. Ар-Ракка, рожевим позначені автомобільні шляхи, чорним — залізниці. Залізниця за межі мапи ліворуч іде до м. Алеппо, праворуч — до м. Дейр-ез-Зор.Мапа регіону навколо водосховища Аль-Ассад. На мапі позначені адміністративний центр мухафази — м. Ар-Ракка, рожевим позначені автомобільні шляхи, чорним — залізниці. Залізниця за межі мапи ліворуч іде до м. Алеппо, праворуч — до м. Дейр-ез-Зор.
	Аль-Ассад (водосховище) (Сирія)
	Аль-Ассад у Вікісховищі

Водосховище Аль-А́ссад, також Водосховище Ель-А́сад[1] (араб. بحيرة الأسد‎, Buhayrat al-Assad) — водосховище на річці Євфрат в мухафазі Ар-Ракка, Сирія. Воно було створено в 1974, коли греблю Табка було закрито. Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км³ та максимальною площею поверхні у 610 км². Велика мережа каналів використовує воду з водосховища Аль-Ассад для зрошення земель по обидві сторони Євфрату. Крім того, озеро забезпечує питною водою місто Алеппо та підтримує рибну промисловість. Береги водосховища Аль-Ассада отримали розвиток екологічних зон.

Історія

Перші плани з будівництва греблі у сирійській ділянці Євфрату виникли в 1927, але вони не були виконані. У 1957 році було досягнуто угоди з Радянським Союзом з технічної та фінансової допомоги для будівництва греблі в долині Євфрату, а в 1960 було укладено фінансову угоду з Західною Німеччиною. Ще одна угода про фінансування проекту була укладена з Радянським Союзом у 1965 році[2]. Проект включав в себе гідроелектростанцію на греблі Табка та будівництво розгалуженої мережі іригаційних каналів, здатної зрошувати 640 000 га землі по обидві сторони Євфрату[3][4]. Будівництво греблі тривало з 1968 по 1973, і у 1974 році почалося затоплення водосховища за рахунок скорочення потоку Євфрату. У 1975 році Ірак скаржився, що потік Євфрату був скорочений нижче допустимого рівня і погрожував бомбити греблю Табка. За посередництва Саудівської Аравії і Радянського Союзу, зрештою вдалося владнати ці суперечки.

Археологічні розкопки

В очікуванні затоплення водосховища греблі Табка між 1963 і 1974 проводилася інтенсивна міжнародна програма археологічних розкопок у районі, який перебував під загрозою затоплення. У рамках цієї програми розкопки були проведені на об'єктах, які датовані, починаючи з періоду пізньої Натуфійської культури до періоду Османської імперії. Розкопки включали такі об'єкти, як Абу-Хурейра, Емар, Хабуба Кабіра, Мурейбет, Тель-ес-Свейхат, Тель-Фрей і Дібсі Фарадж. У Джабері, замку на вершині пагорба, який буде перетворено на острів від затоплення водосховища Аль-Ассад, була побудована захисна гласіса, а два мінарети у Мурейбеті та Мескені були переміщені в зону за межами ділянки затоплення[5].

Характеристика

Мапа сирійсько–турецької ділянки басейну Євфрату, де зображено греблю Табка (Barrage de Tabqa) та Водосховище Аль-Ассад на захід від нього

Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км³ та максимальною площею поверхні у 610 км². Проте фактичний об'єм значно нижче — 9,6 км³, а площа, відповідно, становить 447 км²[6]. Запропонована схема зрошення страждала від численних проблем, в тому числі високого вмісту гіпсу в ґрунтах меліораційних систем навколо водосховища Аль-Ассад, засолення ґрунтів, руйнування каналів, які поширили води з водосховища Аль-Ассад, і небажання фермерів переселятися з районів меліорації. В результаті тільки 60 000 га землі зрошувалося за рахунок водосховища Аль-Ассад у 1984[7]. У 2000 році зрошувана поверхня зросла до 124 000 га, що становить 19 відсотків з прогнозованих 640000 га[8][9]. Водосховище Аль-Ассад є найважливішим джерелом питаної води в Алеппо, забезпечуючи місто по трубопроводу 80 млн м³ питної води на рік[3]. Озеро також підтримує рибну промисловість[10].

Західний берег озера перетворився в болотисту місцевість. На південно-східному березі в деяких районах були залісені вічнозеленими деревами, зокрема алеппськими соснами та євфратськими тополями. Водосховище Аль-Ассад є важливим місцем зимування перелітних птахів, через що уряд Сирії нещодавно прийняв заходи з охорони невеликих ділянок уздовж берега водосховища Аль-Ассад від мисливців, обмежуючи доступ до під'їзних доріг до озера. Озеро Джазіра ес-Саура було визнано заповідником[11].

Див. також

Примітки

Атлас світу. Київ, ДНВП «Картографія», 2002.
Bourgey, André (1974). Le barrage de Tabqa et l'amenagement du bassin de l'Euphrate en Syrie. Revue de Géographie de Lyon (French) 49 (4): 343–354. ISSN 1960-601X. doi:10.3406/geoca.1974.1658.
Shapland, Greg (1997). Rivers of discord: international water disputes in the Middle East. New York: Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-312-16522-2.
Adeel, Zafar; Mainguet, Monique (2000). Summary Report of the Workshop. New Approaches to Water Management in Central Asia. United Nations University/ICARDA. с. 208–22.
Bounni, Adnan (1977). Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria. The Annual of the American Schools of Oriental Research 44: 1–7. ISSN 0066-0035. JSTOR 3768538.
Jones, C.; Sultan, M.; Yan, E.; Milewski, A.; Hussein, M.; Al-Dousari, A.; Al-Kaisy, S.; Becker, R. (2008). Hydrologic impacts of engineering projects on the Tigris–Euphrates system and its marshlands. Journal of Hydrology 353: 59–75. ISSN 0022-1694. doi:10.1016/j.jhydrol.2008.01.029.
Collelo, Thomas (1987). Syria: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress. OCLC 44250830.
Elhadj, Elie (2008). Dry aquifers in Arab countries and the looming food crisis. Middle East Review of International Affairs 12 (3). ISSN 1565-8996.^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Mutin, Georges (2003). Le Tigre et l'Euphrate de la discorde. VertigO (French) 4 (3): 1–10. ISSN 1492-8442. doi:10.4000/vertigo.3869.
Krouma, I. (2006). National Aquaculture Sector Overview. Syrian Arab Republic. National Aquaculture Sector Overview Fact Sheets. FAO Fisheries and Aquaculture Department (FAO). Процитовано 15 грудня 2009.
Murdoch, D. A.; Vos, R.; Abdallah, A.; Abdallah, M.; Andrews, I.; al-Asaad, A.; van Beusekom, R.; Hofland, R.; Roth, T.; Saveyn, B.; Serra, G.; Wells, C. (2005). A Winter Survey of Syrian Wetlands. Final Report of the Syrian Wetland Expedition, January – February 2004. London: privately published. OCLC 150245788.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Атлас світу. Київ, ДНВП «Картографія», 2002.

[bourgey-2] Bourgey, André (1974). Le barrage de Tabqa et l'amenagement du bassin de l'Euphrate en Syrie. Revue de Géographie de Lyon (French) 49 (4): 343–354. ISSN 1960-601X. doi:10.3406/geoca.1974.1658.

[shapland-3] Shapland, Greg (1997). Rivers of discord: international water disputes in the Middle East. New York: Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-312-16522-2.

[adeel-4] Adeel, Zafar; Mainguet, Monique (2000). Summary Report of the Workshop. New Approaches to Water Management in Central Asia. United Nations University/ICARDA. с. 208–22.

[bounni-5] Bounni, Adnan (1977). Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria. The Annual of the American Schools of Oriental Research 44: 1–7. ISSN 0066-0035. JSTOR 3768538.

[6] Jones, C.; Sultan, M.; Yan, E.; Milewski, A.; Hussein, M.; Al-Dousari, A.; Al-Kaisy, S.; Becker, R. (2008). Hydrologic impacts of engineering projects on the Tigris–Euphrates system and its marshlands. Journal of Hydrology 353: 59–75. ISSN 0022-1694. doi:10.1016/j.jhydrol.2008.01.029.

[collelo-7] Collelo, Thomas (1987). Syria: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress. OCLC 44250830.

[Elhadj-8] Elhadj, Elie (2008). Dry aquifers in Arab countries and the looming food crisis. Middle East Review of International Affairs 12 (3). ISSN 1565-8996.^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[9] Mutin, Georges (2003). Le Tigre et l'Euphrate de la discorde. VertigO (French) 4 (3): 1–10. ISSN 1492-8442. doi:10.4000/vertigo.3869.

[10] Krouma, I. (2006). National Aquaculture Sector Overview. Syrian Arab Republic. National Aquaculture Sector Overview Fact Sheets. FAO Fisheries and Aquaculture Department (FAO). Процитовано 15 грудня 2009.

[11] Murdoch, D. A.; Vos, R.; Abdallah, A.; Abdallah, M.; Andrews, I.; al-Asaad, A.; van Beusekom, R.; Hofland, R.; Roth, T.; Saveyn, B.; Serra, G.; Wells, C. (2005). A Winter Survey of Syrian Wetlands. Final Report of the Syrian Wetland Expedition, January – February 2004. London: privately published. OCLC 150245788.